розглянула в судовому засіданні 18 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 17 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2012 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, судимого 20 липня 2010 року вироком Барвінківського районного суду Харківської

області за ч. 1 ст. 190 КК України на 120 годин громадських робіт,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 07 серпня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи належним ОСОБА_3 технічно справним мотоциклом МТ-10, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в м. Барвінковому Харківської області, не маючи при цьому посвідчення водія відповідної категорії, порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.1 «а», 2.9 «а», 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , при зміні напрямку руху не переконався в тому, що його дії будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом ЯВА-350, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 інтересах засудженого ОСОБА_2 просить скасувати поновлені щодо її підзахисного судові рішення, а справу щодо нього закрити. Свої вимоги захисник ОСОБА_1 мотивує тим, що судом при постановленні вироку враховано недопустимі докази, не доведено вину ОСОБА_2 у вчинення даного злочину та призначено надмірно суворе покарання. Захисник у своїй скарзі зазначає, що досудовим слідством та судом першої інстанції допущено порушення права на захист ОСОБА_2 Крім того, захисник вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Засуджений ОСОБА_2 просить змінити постановлені щодо нього судові рішення, призначивши йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначив йому надмірно суворе покарання, не врахувавши в достатній мірі його відношення до вчиненого, даних про його особу, стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає задоволенню, а скарга захисника - частковому задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) в касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оголошеними показаннями свідка ОСОБА_9 даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин подій, огляду і перевірки технічного стану транспортних засобів, висновках експертиз.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Проте колегія суддів дійшла висновку, що інкриміноване засудженому порушення п.п. 1.5, 2.1 «а», 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) безпосередньо не перебувають у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, тому підлягають виключенню з судових рішень. Також не знайшла свого підтвердження, а тому підлягає виключенню, обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки за наявними у справі медичними документами ОСОБА_2 безпосередньо після аварії був тверезий. Інших достатніх і допустимих доказів на підтвердження висновку суду в матеріалах справи немає.

При призначенні ОСОБА_2 покарання судом ураховані характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання.

З огляду на викладене суд правильно обрав ОСОБА_2 покарання саме у виді позбавлення волі, підстав визначати інші вид та розмір покарання не вбачається.

Разом із тим колегія суддів приходить до висновку, що конкретні обставини справи та дані про особу засудженого ОСОБА_2 (позитивна характеристика з місця проживання, незадовільний стан здоров'я, необережний характер злочину) дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 підлягають зміні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 17 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити з вироку та ухвали посилання на порушення ОСОБА_2 п.п. 1.5, 2.1 «а», 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та визнання обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного за вироком від 17 січня 2012 року покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися на реєстрацію.