розглянула в судовому засіданні 18 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей в силу ст. 89 КК

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено: на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 06 травня 2008 року, знаходячись на території ТЦ «Барабашове» в м. Харкові, незаконно з метою збуту придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - 1,7643 гр канабісу, який переніс до місця свого проживання, що в АДРЕСА_1, де незаконно його зберігав, після чого 08 травня 2008 року, знаходячись на перехресті вулиць Ак. Белецького та Галінської в м. Харкові, під час проведення працівниками міліції оперативної закупівлі у нього наркотичного засобу незаконно збув ОСОБА_3 за 50 грн. вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб.

Крім того, 10 травня 2008 року ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись на території ТЦ «Барабашове» в м. Харкові, незаконно з метою збуту придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - 2,1029 гр канабісу, який переніс до місця свого проживання, де незаконно його зберігав з метою збуту. 12 травня 2008 року, знаходячись на перехресті вулиць Ак. Белецького та Галінської в м. Харкові, під час проведення працівниками міліції оперативної закупівлі у нього наркотичного засобу незаконно збув ОСОБА_3 за 50 грн. вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить направити справу на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд, не врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, повторність, те, що ОСОБА_1 раніше судимий, свою вину у вичиненому не визнав, ухилявся від слідства, безпідставно застосував ст. 75 КК України, у зв'язку з чим призначене засудженому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироків злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини ухвали, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України апеляційний суд у відповідності до вимог зазначеної статті врахував тяжкість злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття у вчиненому, повне визнання вини, а також дані про його особу, зокрема, те, що з часу вчинення злочинів пройшло понад 4 роки, за даний час він нових правопорушень та злочинів не вчиняв, характеризується виключно позитивно, працює, утримує двох неповнолітніх дітей, має незадовільний стан здоров'я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для скасування ухвали апеляційного суду через м'якість призначеного покарання не вбачає.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.