Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіШилової Т.С., суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О., за участю прокурора Підвербної Г.Я.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 березня 2012 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 1 рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 13 березня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5 08 лютого 2011 року за невстановлених слідством обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), яку незаконно зберігав при собі та перевіз у смт. Гурзуф з метою збуту. Того ж дня, з метою особистого збагачення він збув ОСОБА_6 за 170 грн зазначену наркотичну речовину, вагою в перерахунку на суху речовину 0,72 г.

Він же повторно незаконно збув ОСОБА_6 зазначену наркотичну речовину 10 лютого 2011 року - вагою 0,63 г за 170 грн, 17 лютого 2011 року - вагою 0,56 г за 170 грн, а також вагою 0,82 за 200 грн. Також він повторно незаконно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, збув 24 лютого 2011 року ОСОБА_6 за 170 грн зазначений наркотичний засіб вагою 0,77 г.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд внаслідок неправильного застосування судом кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання. Зазначає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, оскільки не врахував усі обставини справи та особу засудженого. Посилається на неправильне визначення судом органу, який здійснює контроль за поведінкою засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Стверджує, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не містить відповіді на усі доводи апеляції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала скаргу, зазначила, що вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України та просила скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 75 КК України суд при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. При цьому суду слід враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи. Рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване у вироку.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання та про звільнення від його відбування з випробуванням суд не дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, при вирішенні питання щодо можливості виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом вживання опіоїдів, є єдиним сином батьків похилого віку, що суд визнав виключною та істотною обставиною. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_5 був фактично посередником між покупцем та ОСОБА_7, щодо якого постановлено вирок за збут ОСОБА_5 наркотичних засобів для передачі у подальшому ОСОБА_6 За таких обставин суд послався на те, що ОСОБА_5, фактично не усвідомлюючи своєї ролі, приймав участь у виявленні ОСОБА_7 як особи, яка збуває наркотичні засоби.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_5 покарання недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу засудженого, який характеризується негативно, один із епізодів вчинив у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Визнання судом виключною обставиною те, що ОСОБА_5 є єдиним сином батьків похилого віку не обґрунтоване з огляду на те, що засуджений ніде не працює, а отже не має змоги матеріально допомагати своїм батькам, та вживає наркотичні засоби.

Слід також зазначити, що суд допустив протиріччя у мотивувальній частині вироку. Так, при викладенні обвинувачення, визнаного доведеним, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_5 вчинив злочин з метою особистого збагачення. Водночас, при вирішенні питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробування та не призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вказав, що ОСОБА_5 при вчиненні злочину не мав корисливого умислу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про м'якість призначеного покарання та необхідність скасування вироку суду.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією прокурора, наведених порушень не усунув та залишив вирок місцевого суду без зміни.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання, а справа - направленню на новий судовий розгляд, у процесі якого суду слід ретельно дослідити усі обставини справи та дані про особу засудженого і прийняти законне й обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у тому ж обсязі, то призначене йому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (в редакції 1960 року), пунктами 11, 15 Розділу ХІ (Перехідні положення) Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.