розглянула в судовому засіданні 28 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 в інтересах останнього та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 листопада 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого:

- 16.09.2003 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням та з іспитовим строком 1 рік;

- 05.04.2005 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 01.06.2010 р. за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 22.03.2011 р. за ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі; засуджено

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_2 призначено остаточно покарання шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі на 9 років 1 місяць з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2 виправдано за ст. 257 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, раніше судимого:

- 04.04.1990 р. за ч. 2 ст. 206 КК України 1960 р. до 1 року позбавлення волі умовно;

- 02.09.1992 р. за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 р. до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 14.08.1995 р. за ст. 86-1 КК України 1960 р., на підставі ст. 43 КК України 1960 р. до 12 років позбавлення волі; засуджено

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. Закону 15.04.2008 р.) на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі на 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України; ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. Закону 15.04.2008 р.) та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України; ч. 2 ст. 187 КК України; ч. 3 ст. 187 КК України; ч. 4 ст. 187 КК України; ст. 198 КК України; ч. 1 ст. 263 КК України (в ред. Закону 15.04.2008 р.); ч. 3 ст. 289 КК України. Цим же вироком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдані за ст. 257 КК України за відсутністю в їхніх діях складу злочину.

Щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 квітня 2013 року вирок змінено в частині призначеного ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 70 КК України: застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточно за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі на 10 років з конфіскацією всього належного йому майна. В решті вирок залишено без зміни.

Як встановлено вироком суду, в період з квітня по травень 2010 року ОСОБА_2 у складі організованої ОСОБА_7 злочинної групи, до якої також входив ОСОБА_6, а ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і невстановленим досудовим слідством особою скоїли низку особливо тяжких злочинів проти власності на території Запорізької та Дніпропетровської областей.

У квітні 2010 року на ділянці автодороги Харків-Сімферополь 308 км. в районі с. Григорівка в Запорізькому районі Запорізької області, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_6, діючи згідно з розробленим планом, вчинили розбійний напад на ОСОБА_8 у пункті по скупці і продажу дизельного палива, поєднаний із погрозою застосування зброї - пістолета "ZORAKI mod. 914 S" НОМЕР_1, та застосуванням до потерпілого фізичного насильства, внаслідок якого заволоділи особистими грошима ОСОБА_8 в сумі 200 грн., та майном ОСОБА_9 на загальну суму 1870 грн.

22 квітня 2010 року ОСОБА_2 у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, будучи особами, які раніше вчинили розбій, згідно з розробленим планом прибули на автомобілі ОСОБА_7 на 420 км автодороги "Харків-Сімферополь" поблизу с. Осокорівка Синельниківського району Дніпропетровської області, де вчинили розбійний напад на АЗС № 03/050 ВАТ "Укрнафта", в ході якого погрожували оператору ОСОБА_10 застосуванням насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, та відкрито викрали гроші та майно ВАТ "Укрнафта" на загальну суму 6728 грн. 93 коп.

11 вересня 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і невстановленою слідством особою, отримавши від особи, щодо якої кримінальну справу закрито у зв'язку зі смертю, інформацію про те, що в будинку по АДРЕСА_1 може зберігатися значна сума коштів, проникли до вказаного будинку, де повторно скоїли крадіжку майна ОСОБА_11 на загальну суму 100233 грн.

16 вересня 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і невстановленою слідством особою, маючи інформацію про час та шлях слідування автомобіля, яким мала бути перевезена значна сума грошей, прибули на автомобілі під керуванням ОСОБА_7 на 439 км автодороги "Запоріжжя-Дніпропетровськ-Бориспіль" в район с. Кам'яне Солонянського району Дніпропетровської області, де, діючи згідно раніше розробленого плану, використовуючи шапки з прорізами для очей, застосували до водія автомобіля "MERSEDES BENZ" 814 D, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 вогнепальну зброю "ZORAKI mod. 914 S" НОМЕР_3 і аерозольний балончик зі сльозогінною речовиною, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, і заволоділи його майном на загальну суму 195 грн., а також грошима в сумі 100000 грн., що належать приватному підприємцю ОСОБА_12

У ніч з 17 на 18 жовтня 2010 ОСОБА_7 і ОСОБА_1 проникли на територію будинку по АДРЕСА_2, де застосували насильство до ОСОБА_13 і ОСОБА_14, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, погрожували потерпілим насильством, небезпечним для життя і здоров'я, і викрали належне ОСОБА_14 майно на загальну суму 23440 грн. і ОСОБА_13 на загальну суму 205 грн., після чого незаконно заволоділи належним ОСОБА_14 автомобілем "Volkswagen Golf V" д.н.з. НОМЕР_4, вартістю 127535 грн., в який завантажили викрадене майно і поїхали з місця події. Пізніше перевантажили викрадене у свій автомобіль, залишивши автомобіль ОСОБА_14 на узбіччі дороги.

Крім того, ОСОБА_1 при невстановлених слідством обставин незаконно придбав 2 пістолети "ZORAKI mod. 914 S" НОМЕР_5 та НОМЕР_6, які є вогнепальною зброєю - переробленою гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 6,5 мм роздільного спорядження, а також 5 патронів до них, які є боєприпасами, котрі ОСОБА_1 незаконно переносив і зберігав за місцем свого проживання до 26 жовтня 2010 року, коли вони були виявлені і вилучені під час обшуку.

У касаційних скаргах захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 та у доповненнях до касаційної скарги засудженого порушується питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Захисник та засуджений посилаються на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінально-процесуального закону органом досудового слідства та судом, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, обгрунтування вироку суперечливими доказами, формальний розгляд справи апеляційним судом. Засуджений також зазначає, що протокол судового засідання не відображає усіх подій, що відбувалися під час судового засідання.

У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_2 порушує питання про зміну вироку щодо нього у зв'язку з порушенням судом правил складання покарань за сукупністю злочинів, за які його засуджено попереднім вироком. Вказує, що при призначенні йому покарань на підставі ч. 4 ст. 70 КК України судом не зараховано строк перебування під вартою. Посилається на те, що суд залишив поза увагою застосування незаконних методів ведення досудового слідства, не усунув суперечності у показаннях свідків та потерпілих, допустив однобічність та неповноту судового слідства.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на необгрунтованість висновку суду про участь ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на нього, оскільки вважає, що злочин вчинено іншою особою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених, захисника та потерпілого, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що їх необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни з таких підстав.

Доводи, викладені у касаційних скаргах, про необгрунтованість засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки спростовуються доказами, яким дав належну оцінку суд першої інстанції, і вони були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав вирок обґрунтованим, належно мотивувавши своє рішення в ухвалі.

По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 брали активну участь у вчиненні розбійних нападів, а останній також і крадіжки чужого майна. Такий висновок суду підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_13, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, явкою з повинною засудженого у цій же справі ОСОБА_7, даними протоколів очних ставок між засудженими та потерпілими, відтворення обстановки і обставин подій, даними протоколів оглядів місця події, впізнання пред'явлених осіб, вилучення та долучення до справи речових доказів, висновком судово-медичних експертиз про характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих, та механізм їх заподіяння, сукупністю інших доказів, яким суд дав належну оцінку.

Безпідставними є посилання у касаційних скаргах про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу в ніч з 15 на 16 вересня 2010 року на автомобіль, яким перевозилися гроші потерпілого ОСОБА_12, оскільки вони перевірялися судом першої та апеляційної інстанції і визнані необгрунтованими, бо суперечать матеріалам кримінальної справи. Суд перевірив в судовому засіданні докази, що підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення даного злочину, спростував наявність у засудженого алібі на час вчинення злочину, та обгрунтував свій висновок про участь ОСОБА_1 у вчиненні злочину належним чином.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційних скаргах щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Доводи ОСОБА_1 про те, що у протоколі судового засідання неправильно відображено перебіг судового процесу, а саме неправильно викладено пояснення, які давалися учасниками судового розгляду під час судового слідства, є непереконливими, оскільки, як убачається з матеріалів кримінальної справи, зауважень на протокол судового засідання подано не було.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засудженого.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, а ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 та ч. 3 ст. 289 КК України. Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що судом не було зараховано строк його перебування під вартою не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що було б підставою для зміни або скасування вироку в касаційному порядку. Відповідно до вимог ст. 409 КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, дотримався вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував всі доводи поданих апеляцій щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи поданих апеляцій і обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи за касаційними скаргами засуджених, захисника та потерпілого не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б допущені органом досудового слідства або судом при розгляді справи щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1, що ставили б під сумнів обґрунтованість та законність постановлених у справі судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.