розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 грудня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2012 року,

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на дії прокурора Черкаської області в частині невиконання ним розпорядження Генеральної прокуратури України та просив зобов'язати провести розгляд заяв від 26 лютого 2012 року, 10 березня 2012 року, 26 березня 2012 року та 27 березня 2012 року відповідно до вимог статей 97, 99 КПК України (1960 року).

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2012 року, зазначену скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що доводи скарги ОСОБА_1 на дії прокурора Черкаської області залишились поза увагою судів обох інстанцій, матеріали перевірок не досліджувались. Заявники вважають, що таким чином було порушено їх конституційні права, а скарги по суті судами розглянуті не були.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

У своїй скарзі, поданій до місцевого суду, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії прокурора Черкаської області та зобов'язати провести розгляд його заяв від 26 лютого 2012 року, 10 березня 2012 року, 26 березня 2012 року та 27 березня 2012 року відповідно до вимог статей 97, 99 КПК України (1960 року).

Відповідно до ст. 19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (v019p710-11) положення ст. 97 КПК України (1960 року) в системному зв'язку з положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 110, ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236 КПК України (1960 року), ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні вирішувати у кримінальному судочинстві.

Аналіз норм КПК України (1001-05) дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст. 95 КПК України (1960 року), тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України (1960 року) та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до вимог ст. 95 КПК України (1960 року).

Як убачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 не відповідали вимогам, зазначеним у ст. 95 КПК України (1960 року), в результаті чого прокуратурою Черкаської області було проведено перевірки вказаних звернень в порядку Закону України «Про звернення громадян» (393/96-ВР) та надані відповіді з правовими роз'ясненнями щодо порядку звернення до компетентних органів із заявами про вчинення злочину, їх розгляду відповідно до вимог статей 95, 97 КПК України (1960 року).

Суд першої інстанції з додержанням порядку, встановленого процесуальним законом, зокрема з належним повідомленням учасників судового розгляду про дату та місце розгляду даної справи, за участю заявника та прокурора розглянув скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора Черкаської області та дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги без задоволення, який належним чином вмотивований.

Доводи аналогічного змісту, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який залишив апеляцію без задоволення із зазначенням підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Колегія суддів не встановила істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2012 року по скарзі ОСОБА_1 на дії прокурора Черкаської області - без зміни.