Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Бех М.О., Пойди М.Ф.,

при секретарі Петрику В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012240010000642, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженки с. Чернелівці Деражнянського району

Хмельницької області, яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженої ОСОБА_1

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 7 років 6 місяців.

Вирішено питання про судові витрати і речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 9 липня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення змінити шляхом перекваліфікації її дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та пом'якшення призначеного покарання, посилаючись на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність. При цьому заперечує наявність умислу на вбивство, стверджуючи, що нанесла ОСОБА_2 ножові поранення, перевищивши межі необхідної оборони, оскільки потерпілий вдарив її в обличчя. Зазначає, що не завдавала ОСОБА_2 інших тілесних ушкоджень, вказаних в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, а такі ушкодження могли виникнути під час судомних нападів, які періодично виникали в потерпілого від захворювання внаслідок хронічного алкоголізму. Призначене їй покарання засуджена вважає необґрунтовано суворим, звертаючи увагу на те, що вона раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинила злочин унаслідок неправомірної поведінки потерпілого, в чому частково визнала вину.

На касаційну скаргу засудженої прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав заперечення, в яких просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, доведеною на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 115 КК України правильною, а призначене покарання - таким, що ґрунтується на вимогах ст. 65 КК України.

Згідно з вироком суду 14 грудня 2012 року приблизно о 17 год 30 хв. у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у ході сварки з чоловіком ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння завдала йому приблизно 16 ударів кулаками по голові, тулубу, руках і ногах, після чого умисно з метою позбавлення життя кухонним ножем нанесла два удари в ліву частину передньої поверхні грудної клітини та заподіяла тілесне ушкодження в виді проникаючого колото-різаного поранення з ушкодженням серця, від якого потерпілий помер на місці події.

Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженої на підтримання касаційної скарги, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо факту заподіяння ОСОБА_1 ОСОБА_2 ножових поранень, від яких настала його смерть, у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 410- 411 КПК України доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право на скасування вироку з зазначених підстав.

Доводи засудженої про відсутність у неї умислу на вбивство ОСОБА_2 та позбавлення його життя внаслідок перевищення меж необхідної оборони, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. При цьому апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них вичерпну відповідь, та, залишаючи апеляційні скарги ОСОБА_1 та її захисника на вирок суду першої інстанції без задоволення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляційні скарги необґрунтованими.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, за наведених у вироку обставин підтверджено власними показаннями засудженої про сварку із ОСОБА_2, у ході якої потерпілий вдарив її в обличчя, а вона нанесла йому удари ножем у груди, в сукупності з показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що між засудженою та ОСОБА_2 систематично виникали сварки й бійки на грунті спільного вживання алкогольних напоїв, даними, які містяться у протоколі огляду місця події, висновках експертиз, показаннями експертів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо характеру, кількості й локалізації виявлених при дослідженні трупа потерпілого тілесних ушкоджень і механізму їх заподіяння, а також іншими доказами, зміст яких докладно наведений у вироку, яким суд дав належну оцінку (а. с. 29-40, 46-49).

Виходячи з положень ст. 36 КК України, обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК України є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, тобто вчинення потерпілим суспільно небезпечного посягання на життя, здоров'я, інші охоронювані законом права, інтереси винного або іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке би викликало об'єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним слід кваліфікувати за ст. 115 КК України.

Відповідно до встановлених судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 не мали ознак суспільно небезпечного посягання, яке би становило об'єктивну загрозу для життя чи здоров'я ОСОБА_1 або інших осіб та могло би викликати в засудженої стан необхідної оборони. Натомість, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грунті спільного вживання алкогольних напоїв виникла сварка, в ході якої вони взаємно наносили один одному тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_2 завдав засудженій одного удару рукою в обличчя, після чого не продовжував насильницьких дій, не висловлював жодних погроз та не використовував знарядь, пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень. Однак ОСОБА_1 застосувала щодо нього насильство значно більшого обсягу, інтенсивності й небезпечності, яке призвело до смерті потерпілого.

Зібраними у кримінальному провадженні доказами, в тому числі наданими стороною захисту копіями карт виїзду швидкої медичної допомоги та показаннями потерпілого ОСОБА_2, не підтверджено наявність у ОСОБА_2 захворювань із судомними нападами, внаслідок яких могли би утворитися тілесні ушкодження в виді 16 крововиливів в області голови, тулуба та кінцівок (а. с. 150-151). Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, інші медичні документи, в яких були би зафіксовані такі захворювання, відсутні, а до конфлікту з потерпілим вона жодних ушкоджень на його тілі не бачила. За наведених обставин суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що весь обсяг виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_2 тілесних ушкоджень були заподіяні ОСОБА_1

Враховуючи знаряддя злочину - ніж, силу ударів, кількість та локалізацію поранень в область життєво важливого органу - серця, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_2 діяла з прямим умислом на його вбивство і у стані необхідної оборони не перебувала, а тому правильно кваліфікували її дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

Вирішення судами питання про призначення засудженій покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

При цьому суди врахували ступінь тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину й дані про особу засудженої. Як обставини, що пом'якшують покарання, враховано вчинення злочину вперше, часткове визнання вини, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а як обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, судами взято до уваги обставини й дані про особу ОСОБА_1, на які вона посилається в касаційній скарзі, та призначено їй покарання, наближене до мінімального в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів та підстав для його пом'якшення не знаходить.

Доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 9 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 445 КПК України.