головуючого Літвінова Є.В., суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І., з участю прокурора засудженого Волошиної Т.Г., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Хмельницької області і засудженого ОСОБА_5 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2012 року.

Вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості немає,

засуджено за ч. 2 ст. 355 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 4 місяці.

ОСОБА_6 за ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України виправдано.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого: 2 листопада 1995 року Хмельницьким міським судом за ч. 2 ст. 142 КК України в редакції 1960 року на 6 років позбавлення волі; 12 травня 2003 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 20 листопада 2007 року постановою Хмельницького міськрайонного суду невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням у виді обмеження волі строком на 1 рік 9 місяців 15 днів; 3 квітня 2008 року постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області звільнено умовно-достроково від відбуття покарання на 1 рік 2 місяця 20 днів,

засуджено: за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2003 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, судимого 20 квітня 2004 року Віньковецьким районним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 8 жовтня 2008 року по відбуттю покарання,

засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяця з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_8 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішені питання щодо судових витрат і речових доказів.

Як визнав встановленим суд першої інстанції, 20 січня 2009 року близько 14 год. ОСОБА_5 повторно проник до квартири за АДРЕСА_1, звідки викрав майно на загальну суму 5184 грн., яке належало ОСОБА_9

13 березня 2009 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, з метою примушування ОСОБА_8 до виконання цивільно-правового зобов'язання по відшкодуванню ОСОБА_6 шкоди в сумі 4000 грн., завданої ОСОБА_8 у вересні 2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під приводом надання транспортних послуг заманили ОСОБА_8 в пров. Коцюбинського смт. Летичева Хмельницької області.

Знаходячись в провулку навпроти буд № 42 в автомобілі ОСОБА_8 ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний намір, будучи раніше судимими за розбій, близько 00 год. 30 хв. 14 березня 2009 року, за попередньою змовою між собою, вчинили напад на ОСОБА_8 з метою примушення його до виконання цивільно-правового зобов'язання, а також з метою заволодіння його майном. При цьому, ОСОБА_5, який знаходився на сидінні позаду ОСОБА_8, накинув на потерпілого шкіряний ремінь та намагався душити. Однак ОСОБА_8 вдалося вивільнитися і він спробував втекти, але нападники затягли його за одяг назад до автомобіля, де ОСОБА_5 почав утримувати потерпілого рукою за шию, приставивши до горла лезо ножа, а ОСОБА_7, який сидів на передньому пасажирському сидінні збоку від ОСОБА_8, наніс декілька ударів рукою в живіт потерпілого та приставив лезо ножа до його грудей, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Також із застосуванням ножів ОСОБА_7 і ОСОБА_5 погрожували застосувати до ОСОБА_8 насильство, що є небезпечним для його життя чи здоров'я і така погроза була сприйнята потерпілим, як реальна. Під час нападу ОСОБА_7 і ОСОБА_5 заволоділи грошима та майном потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 1370 грн.

Крім того, під час розбійного нападу ОСОБА_7 і ОСОБА_5 заволоділи офіційними документами потерпілого, які були в барсетці для документів, яку ОСОБА_7 взяв в машині та передав ОСОБА_5, а саме: свідоцтвом серії НОМЕР_4 про реєстрацію автомобіля ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_3, виданим 25 жовтня 1997 року Хмельницьким МРЕВ на ім'я ОСОБА_10; тимчасовим реєстраційним талоном на ім'я ОСОБА_8 серії ДАМ № 413707 від 26 лютого 2008 року на автомобіль ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_3; технічним паспортом на мотоцикл "КМЗ Дніпр МТ 10.36" номерний знак НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_11; дорученням на право керування вказаним мотоциклом на ім'я ОСОБА_8; паспортом громадянина України ОСОБА_8 серії НОМЕР_6, виданим 04 червня 1999 року Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області; посвідченням водія на ім'я ОСОБА_8 серії НОМЕР_7 і талоном до посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 серії НОМЕР_8, виданими 21 жовтня 2003 року Летичівським МРЕВ. Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, залишили місце вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2012 року вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_5 змінено. В частині засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України скасовано з поверненням справи в цій частині на додаткове розслідування прокурору Летичівського району.

До ОСОБА_7 та ОСОБА_5 застосовано ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України і звільнено кожного з них від призначеного покарання за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.

Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 355 КК України на 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2003 року і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 7 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_5 призначено за ч. 2 ст. 187 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 355 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_6 в строк відбуття покарання зарахований час утримання його під вартою з 15 березня 2009 року по 26 липня 2011 року і ухвалено вважати його таким, що відбув строк покарання.

В решті вирок суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_5, просить оскаржувані судові рішення щодо нього в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України скасувати і справу в цій частині закрити, призначити йому покарання в межах санкції ст. 355 КК України. Вважає, що його дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 187 КК України, оскільки він не мав наміру вчиняти розбій, його умисел охоплювався бажанням примусити іншу сторону виконати цивільно-правові зобов'язання.

У касаційній скарзі прокурора порушується питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості скоєних злочинів та їх особі внаслідок м'якості. Вважає виправдання засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України безпідставним, без врахування наявних в матеріалах справи доказів. Невірна кваліфікація дій ОСОБА_6 впливає на формулювання обвинувачення визнане судом доведеним, а тому судові рішення підлягають скасуванню і стосовно засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав доводи касаційної скарги і заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримку доводів касаційної скарги та його заперечення проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги прокурора та засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2011 року вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.

Дане рішення апеляційного суду прокурором в касаційному порядку не оскаржувалось.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2012 року за результатом розгляду касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 скасовано ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КК України щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з підстав неналежної перевірки тверджень засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього недозволених методів слідства під час досудового розслідування, а також призначення йому міри покарання, яка перевищує покарання за попереднім вироком, який було скасовано не за м'якістю.

Згідно вимог ч. 2 ст. 400 КПК України посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин про новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора про скасування судових рішень в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, та засудження ОСОБА_7 і ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з цих підстав ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2011 року щодо засуджених не скасовувалась.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Що стосується доводів скарги засудженого про невірну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України, то свої висновки по цьому питанню суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України підтверджується зібраними у встановленому законом порядку доказами, які досліджувались судом. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним, показання потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які узгоджуються між собою та в своїй сукупності підтверджують встановлені судом фактичні обставини скоєного злочину. Показання зазначених свідків та потерпілого підтверджуються даними, що містяться у письмових доказах у справі, а тому підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Також вина ОСОБА_5 підтверджуються даними, що містяться у протоколі пред'явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_14, протоколах пред'явлення для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_8, протоколі огляду місця події з фото таблицями, висновку експерта № 66 від 14 березня 2009 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового та судового слідства, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який раніше судимий за корисливі злочини, а тому обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого за умови ізоляції його від суспільства.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_15 Усі наведені в апеляціях доводи, в тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_5, належним чином перевірено. Доводи про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, спростовані із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційні скарги заступника прокурора Хмельницької області та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.