головуючої Григор'євої І.В.,суддів:Щепоткіної В.В., Єленіної Ж.М.,за участю прокурора Волошиної Т.Г.,засудженого ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 грудня 2012 року справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати будь-які атестовані посади в органах внутрішніх справ, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді старшого інспектора - чергового чергової частини Печерської РУ ГУ МВС України у м. Києві, будучи працівником правоохоронного органу, 28 серпня 2010 року близько 09:30, перебуваючи по вул. Немировича-Данченко, 2 у м. Києві, достеменно знаючи про факт перебування автомобіля НОМЕР_1 у розшуку, зловживаючи владою в інтересах ОСОБА_6, діючи умисно всупереч інтересам служби, маючи на те реальну можливість, не затримав вказаний автомобіль, чим позбавив можливості ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві виконати виконавчий лист Оболонського районного суду м. Києва № 2-3972/09 про стягнення з ОСОБА_6 на користь АКБ «Індустріалбанк» 473598 грн, шляхом звернення стягнення на автомобіль НОМЕР_1, вартість якого складала 292861 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2012 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно застосував ст. 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, а також не позбавив його спеціального звання. Апеляційний суд в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі не навів жодних мотивів та підстав визнання необґрунтованими доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність позбавлення ОСОБА_5 спеціального звання капітана міліції.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 вбачається, що він, посилаючись на неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить судові рішення скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутності в його діях складу злочину. Вказує на відсутність в своїх діях умислу, як обов'язкової ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, а також відсутність настання від його дій наслідків у виді істотної шкоди. Вважає, що суд при постановленні вироку вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на часткове підтримання касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду через істотне порушення кримінально-процесуального закону і м'якість призначеного покарання та заперечення проти задоволення касаційної скарги засудженого; пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримання своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 362 та 365 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевіряти всі доводи апеляцій, в тому числі, за необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України 1960 року у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апеляції - безпідставними.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 у поданій апеляції, не погоджуючись із вироком суду, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильну оцінку судом доказів, заперечував проти вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. Наголошував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували висновок суду, що він не затримав автомобіль ОСОБА_6 умисно, діючи в інтересах власника цього автомобіля, оскільки цю особу він до події, яка мала місце 28 серпня 2010 року, не знав і раніше ні особисто, ні через посередників з нею не спілкувався.

Крім того, засуджений ОСОБА_5 посилався на те, що судом неправильно встановлена та визнана істотною шкода, яка була наслідком його дій, оскільки автомобіль ОСОБА_6 через 2 місяці був вилучений у його власника з метою виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

За таких обставин апелянт вважав, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції в ухвалі коротко, у загальних рисах вказав про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, проаналізувавши при цьому показання свідків та документи, які свідчать лише про факт перебування автомобіля НОМЕР_1 у розшуку та його невилучення 28 серпня 2010 року ОСОБА_5 у власника ОСОБА_6, чого фактично не оспорював і сам апелянт.

Водночас, апеляційний суд у своїй ухвалі не навів жодних аргументів на спростування доводів апеляції засудженого про відсутність у нього умислу на здійснення діяння в інтересах ОСОБА_6, а також на відсутність істотної шкоди, завданої його діями інтересам банку, як це встановив суд у вироку, при цьому також не навівши мотивів прийнятого рішення.

Таким чином, апеляційний суд, переглядаючи вирок, не дослідив обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про наявність у діях засудженого ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, обов'язковими ознаками якого є:

а) зловживання службовою особою владою або службовим становищем із користі чи іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб;

б) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Допущені апеляційним судом порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року, відповідно до ст. 370 цього Кодексу є істотними і тягнуть скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід ретельно перевірити всі доводи апеляцій засудженого ОСОБА_5 та прокурора, за необхідності, провести судове слідство та постановити законне і обґрунтоване рішення.