розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 07 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року.

Постановою прокурора м. Вінниці від 12 березня 2012 року було порушено кримінальну справу відносно службових осіб міського комунального підприємства «АБС» за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07 травня 2012 року скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задоволено, скасовано зазначену постанову прокурора, а скаргу в частині визнання незаконними дій старшого слідчого прокуратури м. Вінниці при проведенні розслідування справи залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року рішення місцевого суду залишено без зміни.

Згідно постанови прокурора, службові особи МКП «АБС», зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в інтересах третіх осіб - власників гаражів (усього 102 особи), умисно, достовірно знаючи, що термін дії договорів, укладених із власниками гаражів у 2008 році, закінчився та переукладені ці договори на 2009 рік не були, внесли у 2010 році в додаткові угоди про використання гаражів завідомо неправдиві відомості щодо часу їх укладання, дотувавши 2009 роком. При цьому з власників гаражів було стягнуто оплату за продовження терміну дії договорів у розмірі 500 грн замість передбачених до стягнення при укладенні нових договорів 2500 грн. Внаслідок зазначених дій Фондом соціально-економічного розвитку м. Вінниці було недоотримано грошових коштів у розмірі 213 000 грн.

У касаційній скарзі порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, зазначає, що суд неналежним чином мотивував свого рішення при відсутність підстав до порушення справи, вдався до оцінки доказів по справі. Апеляційним судом зазначені порушення не усунуто, а ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, обґрунтуванням для скасування постанови прокурора стало те, що з матеріалів, які стали підставою для порушення справи, не вбачається ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки відсутні дані, які б вказували на тяжкі наслідки від вказаних злочинів. При обґрунтуванні такого рішення суд послався на листи виконавчого комітету Вінницької міської ради про відсутність збитків від зазначених дій. Також суд послався на положення типового договору про порядок використання встановлених тимчасових конструкцій, зазначивши, що вказані у постанові прокурора договори були продовжені, а тому внесок у 500 грн відповідає вимогам цих договорів. При цьому місцевий суд зробив висновок про наявність між сторонами цивільно-правових відносин.

Разом із тим, суд при винесенні зазначеного рішення не взяв до уваги того, що прокурором було порушено кримінальну справу по факту внесення неправдивих відомостей у зазначені договори, при цьому прокурор стверджував, що вони не були переукладені чи продовжені у встановленому порядку. Також суд не звернув уваги на те, що встановлення наявності чи відсутності збитків або інших тяжких наслідків на даному етапі кримінального процесу є прерогативою органу досудового слідства під час провадження слідчих дій, які неможливо провести без порушення кримінальної справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд вийшов за межі наданих йому повноважень та замість перевірки підстав до порушення кримінальної справи вдався до оцінки зібраних у ній доказів.

Апеляційний суд при розгляді матеріалів справи не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в апеляції прокурора, та не усунув недоліків, допущених судом першої інстанції. Більш того, встановивши, що місцевий суд вдався до оцінки зібраних у справі доказів, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, апеляційний суд не скасував постанови суду першої інстанції, а зазначив, що доводи апеляції прокурора з цього приводу є безпідставними. Таким чином, суд апеляційної інстанції також порушив вимоги кримінально-процесуального закону та допустився протиріч у винесеному ним судовому рішенні.

Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (в редакції 1960 року), пунктами 11, 15 Розділу ХІ (Перехідні положення) Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 07 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.