розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2012 року.

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років;

- за ч. 3 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років;

- за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2012 року апеляції потерпілого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 залишені без задоволення; апеляцію прокурора задоволено, вирок суду змінено - виключено з мотивувальної частини вказівку суду на наявність в діях засудженого кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 185 КК України "повторність". В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 22 серпня 2011 року о 03:30, знаходячись на березі Азовського моря у с. Генгірка Генічеського району Херсонської області, будучи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_4 є неповнолітньою, маючи прямий умисел, направлений на її вбивство, поєднане із зґвалтуванням та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді смерті людини, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні не менше чотирьох ударів руками по голові потерпілої, проти її волі, вчинив з нею насильницький статевий акт природним способом, після чого задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Тілесні пошкодження, завдані ОСОБА_2 потерпілій в область голови, є тяжкими тілесними ушкодженнями по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння та які у наслідку призвели до її смерті на місці події.

Крім того, ОСОБА_2 15 лютого 2011 року о 23:20, знаходячись в с. Нова Праця Генічеського району Херсонської області, діючи за попередньою змовою з іншою особою, засудженою цим же вироком, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в приміщення, належного ЧАП "Чонгар", звідки таємно викрав майно господарства на суму 10 200 грн, з яким з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши установі збиток на вказану суму.

У касаційних скаргах:

- прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з тим, що апеляційний розгляд проведено поверхнево, не дано вичерпної відповіді на всі доводи апеляції потерпілого ОСОБА_1, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року;

- потерпілий просить про скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд з тих же підстав, на які й наголошує у скарзі прокурор. Вказує на те, що апеляційний суд не перевірив повною мірою його твердження про можливість причетності до скоєння злочину щодо потерпілої ОСОБА_4 не лише ОСОБА_2, а й іншої особи, та необхідність призначення засудженому покарання лише у виді довічного позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційні скарги та просила судові рішення залишити в силі, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який підтримав подані касаційні скарги та просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги потерпілого, останній фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Висновки суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

За встановлених судами обставин, дії засудженого ОСОБА_2 за п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153,ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи потерпілого, викладені ним в касаційній скарзі, аналогічні й тим, що були наведені в апеляції, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

При цьому, апеляційним судом перевірялись доводи потерпілого ОСОБА_1 про причетність до скоєння злочину іншою особою, в задоволенні яких відмовлено, оскільки судовий розгляд справи провадиться в межах обвинувачення пред'явленого особі, відповідно до вимог ст. 275 КПК України 1960 року, на досудовому слідстві у відношенні тієї особи, про притягнення до відповідальності якої вказує потерпілий, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яку потерпілий не оскаржував, а отже з нею погодився. До того ж, під час судового розгляду справи не заявляв клопотання про направлення справи на нове розслідування із підстав притягнення до відповідальності іншої особи.

Роз'яснено потерпілому ОСОБА_1 й вид та розмір призначеного покарання засудженому ОСОБА_2, який на час скоєння злочину був неповнолітнім, та неможливістю призначення більш суворого покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та потерпілого задоволенню не підлягають.