головуючого Дембовського С. Г.,суддів Крижановського В. Я. і Слинька С. С.,за участю прокурора секретаря судового засідання Вергізової Л. А., Петрик В. В.розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2013 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7,

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 у період із 29 квітня по червень 2012 року, знаходячись по АДРЕСА_1, скориставшись відсутністю власників будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_6, проникла в їх кімнату, звідки таємно викрала майно та гроші, завдавши потерпілій ОСОБА_6 шкоду на загальну суму в розмірі 84 095 гривень 14 копійок.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та в касаційній скарзі потерпілої не заперечується. Дії засудженої правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. ст. 185 КК України.

Доводи касаційної скарги про безпідставність звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

Так, при призначенні покарання засудженій суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, яка позитивно характеризувалася за місцем проживання, вперше притягувалася до кримінальної відповідальності, перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей.

Крім того, при перевірці матеріалів кримінального провадження, встановлено, що засуджена повністю визнала вину, попросила вибачення в потерпілої, зобов'язувалася відшкодувати завдану нею шкоду, а також потерпіла та її законний представник у судовому засіданні не зазначали про необхідність призначення ОСОБА_7 реальної мірі покарання. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Із урахуванням наведеного, суд прийняв правильне рішення про можливість виправлення засудженої без відбування покарання у виді позбавлення волі та звільнив її від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень через м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання, як про це ставить питання у касаційній скарзі потерпіла.

Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження прийнято правильне рішення. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судами норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України,

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.