головуючого Наставного В. В.,суддів Слинька С. С., Крижановського В. Я.,за участю прокурора Опанасюка О. В.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 лютого 2013 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від

21 грудня 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що відповідно до ст. 89 КК України не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він у стані алкогольного сп'яніння 21 квітня 2012 року приблизно о 04.30 год. у квартирі АДРЕСА_1 під час конфлікту на грунті особистих неприязних відносин ударив ОСОБА_7 ножем у живіт, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 лютого

2013 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу щодо його підзахисного закрити через неправильне застосування кримінального закону. При цьому він стверджує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а в діях його підзахисного відсутній склад злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обгрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

За змістом касаційної скарги захисник порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповнотою судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом дослідження суду першої інстанції, а отже перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо невинуватості ОСОБА_6 засуджений та його захисник висловлювали під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, з якими погодилась і колегія суддів, суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Будь-яких даних, що ставили би під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі показань свідків та потерпілого, під час перевірки матеріалів справи не встановлено.

Показання безпосередніх очевидців та учасників події потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є послідовними та узгодженими між собою, а також підтверджуються іншими доказами у справі: висновками проведених експертиз, протоколами відтворення обстановки та обставин подій, протоколами очних ставок. Підстав вважати ці докази недостовірними з матеріалів справи не вбачається.

Та обставина, що засуджений ОСОБА_6 стверджує, що не пам'ятає події злочину, не спростовує його участі у завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

Також не є істотним порушенням те, що за фактом завдання ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7, оскільки відповідно до положень процесуального закону суд розглядає справу в межах пред'явленого обвинувачення.

Крім того, ОСОБА_6 не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною скаргою в порядку ст. 27 КПК України 1960 року.

Також доводи, аналогічні доводам захисника в його касаційній скарзі, були наведені ним в апеляції, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від

21 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від

26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.