розглянула в судовому засіданні 04 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 4 983 грн. та моральної - 50 000 грн.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 01 січня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в нічному розважальному комплексі «Платінум» в м. Запоріжжі, після виниклого між ним і потерпілим ОСОБА_1 конфлікту, спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено. Перекваліфіковано діяння ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. Зменшено розмір відшкодування моральної шкоди до 35 000 грн.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити вирок місцевого суду без зміни. Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що апеляційний суд неправильно перекваліфікував діяння ОСОБА_2 на ст. 128 КК України, оскільки не було достатньо встановлено умисел останнього, не враховано кількість, силу та локалізацію ударів, не взято до уваги перебування засудженого в стані алкогольного сп'яніння, а тому призначене покарання є занадто м'яким.

На касаційну скаргу потерпілого захисником ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подано письмове заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого про підтримання поданої скарги та уточнення своїх касаційних вимог, а саме про направлення справи на новий апеляційний розгляд, пояснення прокурора із запереченнями проти поданої скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та в поданому на неї запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України (1960 року) апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні доказам. Для цього, як передбачено статтями 358, 362 КПК України (1960 року), апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, дати суду першої інстанції доручення про виконання окремих процесуальних дій та, оцінивши докази в їх сукупності, прийняти одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України (1960 року).

Разом із тим, як передбачено ст. 362 КПК України (1960 року), апеляційна інстанція у разі проведення судового слідства повинна керуватися правилами глави 26 цього Кодексу, дотримуючись засад змагальності, принципу безпосередності дослідження доказів, і не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи. Водночас за вимогами ст. 67 КПК України (1960 року) оцінка доказів повинна ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте під час апеляційного розгляду даної справи апеляційний суд указаних вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд під час розгляду апеляції захисника в інтересах засудженого вибірково, з порушенням положень глави 24 КПК України (1001-05) (1960 року), провів по справі часткове судове слідство, не допитавши безпосередньо в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дав їх показанням іншу оцінку, ніж ту, що суд першої інстанції, та дійшов висновку про те, що місцевим судом при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, невірно кваліфіковано діяння засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України, в зв'язку з чим змінив вирок та перекваліфікував його діяння на ст. 128 КК України.

Таким чином апеляційний суд наявним у справі доказам дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, хоча безпосередньо доказів не досліджував. У своїй ухвалі апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України (1960 року) не зазначив чому саме оцінка доказів суду першої інстанції є неправильною, чим спростовуються його висновки, які саме вимоги закону при розгляді справи чи ухваленні вироку суд порушив.

Крім того, апеляційний суд, перекваліфіковуючи діяння ОСОБА_2 на ст. 128 КК України, допустив суперечності у викладенні обставин злочину.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді справи належить виконати всі вимоги закону, перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого, при необхідності провести повне судове слідство та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.