Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2013 року апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 27 квітня 2012 року біля 17-ї год, знаходячись поблизу Центрального ринку по вул. Леніна, 30 в м. Черкаси, працюючи на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Черкаського слідчого ізолятора та маючи спеціальне звання "молодший сержант внутрішньої служби", будучи службовою особою, явно виходячи за межі наданих йому повноважень і службового становища, діючи незаконно, умисно, з корисливих мотивів, з метою збуту, придбав у невстановленої органом досудового слідства особи за 400 грн та того ж дня біля 18-ї год. проніс у місця утримання арештованих у вказане СІЗО з метою передачі невстановленому органом досудового слідства ув'язненому, який там утримувався, придбану речовину зеленого кольору масою 1,77 г, що згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів № 2/0952 від 29 травня 2012 року є особливо небезпечним наркотичним засобом рослинного походження - каннабіс (марихуана), та порошкоподібну речовину масою 0,141 г, яка згідно вказаного висновку експертизи є психотропної речовиною - метамфетаміном. Того ж дня вказані речовини були у нього виявлені та вилучені працівниками відділу внутрішньої безпеки Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області.

У касаційних скаргах:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме статей 54, 69, що призвело у наслідку до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості;

- захисник просить про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 - перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 364 на ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 364 КК України, пом'якшити покарання та звільнити від відбування покарання з випробуванням. При обґрунтуванні свого прохання щодо неправильної кваліфікації, заперечила встановлені судами фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги захисника, остання фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Перевірялись судом апеляційної інстанції твердження захисника ОСОБА_2 щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1, які мали б бути кваліфіковані як замах за ч. 3 ст. 364 КК України, які не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_1, як працівник правоохоронного органу, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, ввійшов у зговір з невстановленими органом досудового слідства особами, отримав від них наркотичні засоби за певну винагороду з метою незаконної передачі цих речей одному із ув'язнених, тобто з самого початку виконав всі дії, які охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

За встановлених судом обставин, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України кваліфіковані правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, доводи прокурора щодо м'якості призначеного покарання ОСОБА_1 та доводи захисника ОСОБА_2 щодо неправильної кваліфікації і суворості покарання, наведені в касаційних скаргах, аналогічні й тим, що були викладені в апеляціях, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Суд першої інстанції врахувавши тяжкість скоєних ОСОБА_1 злочинів, дані про його особу, який раніш не судимий, позитивно характеризується за місцем служби та місцем проживання, обставини, що пом'якшують покарання, це - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість пом'якшення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Відповідно до ст. 54 КК України засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, закон не зобов'язує, а надає суду право вирішити питання щодо позбавлення засудженого спеціального звання.

Враховуючи викладене, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Посилання у скарзі захисника про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України є безпідставними.

Так, засуджений ОСОБА_1 скоїв, відповідно до вимог ст. 12 КК України, два тяжких злочини, один з яких у сфері державного управління, що підриває авторитет державних органів, та судами були з достатньою повнотою враховані всі дані про особу засудженого і пом'якшуючі обставини покарання, яке йому призначено нижче від найнижчої межі санкцій статей КК України (2341-14) , за якими його засуджено.

Інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається у своїй скарзі захисник, не є істотними, а тому не можуть бути підставами для скасування або зміни постановлених у справі рішень.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_2 - без задоволення.