розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОМДИЗЕЛЬ" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення,-

У квітні 2014 року Приватне акціонерне товариства "ПРОМДИЗЕЛЬ" звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01 квітня 2014 року № 807000003/2014/000430/2 та № 807000003/2014/000431/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 квітня 2014 року № 807100000/2014/00272 та № 807100000/2014/00271.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості, оскільки ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, визначеної за основним методом, при цьому жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей у поданих документах митницею встановлено не було.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані безпідставністю коригування відповідачем митної вартості, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару за ціною договору, а митницею не доведено неможливості застосування визначеного декларантом методу та не доведено правомірності оскаржуваних рішень та карток відмов.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Харківська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність рішень митниці щодо коригування заявленої позивачем митної вартості товару та винесених карток відмов.

Позивач Приватне акціонерне товариство "ПРОМДИЗЕЛЬ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2013 року між позивачем Приватним акціонерним товариством "Промдизель" (покупець) та компанією ТОВ Хута Банкова (Huta Bancowa Ltd), резидентом Китаю (продавець) укладено контракт № 614, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити товар - сталеві вироби за асортиментом та ціною, зазначеними у додатках до контракту, а покупець зобов'язався його прийняти і оплатити.

У п.п.2.1, 3.1 контракту сторонами передбачено, що ціна товару визначається з урахуванням відправлення товару залізничним транспортом на умовах DАР кордон України і Польщі (пункт переходу кордон Хребушев-Ізов), згідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до п.4.2 контракту формою оплати є відстрочення платежу - 30 робочих днів з моменту поставки товару.

Згідно додатку №7 від 19 березня 2014 року до контракту продавець зобов'язався поставити товар на загальну суму 193248,0 USD - 336 бандажів, а саме:

- 192 шт. бандажу розміром 890х143х83 (еквівалент розміру 1056/890х143) за ціною 495 USD/шт., загальною вагою 61,824 тони;

- 144 шт. бандажу розміром 1060х143х98 (еквівалент розміру 1256/1060х143) за ціною 682 USD/шт., загальною вагою 63,936 тон.

На виконання умов укладеного контракту, з урахуванням додатку №7 від 19 березня 2014 року, відповідно до інвойсів (рахунків-фактур) №№ 14188001451, 14188001551, 14188001651 від 20 березня 2014 року нерезидентом поставлено на адресу позивача обумовлений товар.

Для здійснення митного оформлення товару ПРАТ "Промдизель", через декларанта ТОВ "НіВіВа", 31 березня 2014 року до Харківської митниці Міндоходів шляхом електронного декларування надано митні декларації ІМ 40 № 807100000/2014/012681, № 807100000/2014/012692, відповідно до яких митна вартість визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів, у розмірі 1075829,36 грн. та 1041125,18 грн. відповідно.

Для проведення митного оформлення декларантом до митного органу подано документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 10 жовтня 2013 року № 614 з додатком № 7 від 19 березня 2014 року; накладну ЦІМ/УМВС № 67486 від 22 березня 2014 року; рахунки-фактури (інвойси) №№ 14188001451, 14188001551, 14188001651 від 20 березня 2014 року; договір про надання послуг митного брокера № 2 від 26 лютого 2014 року.

Митним органом, з посиланням на виявлені під час здійснення митного контролю розбіжності (значно зменшилась фактурна вартість товару), відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, 31 березня 2014 року позивачу направлені електронні повідомлення про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контакту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є в умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти виробника товару; заключення "ДП Держзовнішінформ"; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових органів про вартість товару або сировини.

Позивачем на вимогу митного органу додатково подані: свідоцтво дистриб'ютора з перекладом від 22 грудня 2009 року; прейскурант (прайс-лист) виробника - пропозиція на постачання від виробника товару з перекладом від 12 березня 2013 року; калькуляція собівартості від виробника з перекладом від 23 травня 2013 року; експортна МД № 14РL331030Е0043934 від 21 березня 2014 року; сертифікат відповідності UА1.099.0138735-13 від 01 липня 2013 року; сертифікати якості - свідоцтва приймання №128/2014 від 25 лютого 2014 року, №№ 1229/2013, 1228/2013, 1230/2013 від 17 грудня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 22 березня 2014 року №2720; звіт про оцінку майна від 31 березня 2014 року А-31/03/14/01; лист про незалежність між продавцем та покупцем від 31 березня 2014 року № 66.

За результатами перевірки митних декларацій та документів, що підтверджують визначену митну вартість, проведенням процедури консультацій, 01 квітня 2014 року митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- № 807000003/2014/000430/2, яким визначена загальна сума товару у розмірі 119042,11 USD за 61824 кг (1,9255 USD/кг за одиницю);

- № 807000003/2014/000431/2, яким визначена загальна сума товару у розмірі 123108,76USD за 63936 кг (1,9255 USD/кг за одиницю).

У вказаних рішеннях зазначено, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 60- 64 Митного кодексу України у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України (4495-17) , виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 Митного кодексу України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Джерелом інформації для рішень по товару є наявна у митного органу інформація, що містяться в ЄАІС ДМСУ та ПІК Інспектор 2006; МД від 23 січня 2014 року № 807100000/2014/2083 та від 28 січня 2014 року № 702200001/2014/803. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо подібних товарів) у відповідності до ст. 59 Митного кодексу України.

01 квітня 2014 року митним органом видано позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00271 та № 807100000/2014/00272.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг за МД від 02 квітня 2014 року № 807100000/2014/012935 та № 807100000/2014/012937.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст. 51, ч.1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як передбачено ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом всіх витребовуваних додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого (другорядного) методу визначення митної вартості.

За вказаними обставинами суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішень Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 01 квітня 2014 року № 807000003/2014/000430/2 та № 807000003/2014/000431/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 квітня 2014 року № 807100000/2014/00272 та № 807100000/2014/00271 є правильними та підлягають залишенню без змін.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Доводи касаційних скарг встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.