провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі № 825/316/13-а за позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання нечинною та протиправною вимоги,

У січні 2013 року Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання нечинним та протиправним п.2.1 вимоги ДФІ в Чернігівській області № 25-06-18-14/9878 від 18.12.2012 року щодо усунення виявлених порушень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року позов задоволено. Визнати частково нечинним та протиправним п.2.1 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області № 25-06-18-14/9879 від 18 грудня 2012 року щодо усунення виявлених порушень ДП "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" по філіям: "Срібнянський РАД" в частині 24152,00 грн.; "Сосницька ДЕД" в частині 14947,85 гри.; "Коропський РАД" в частині 6139,56 грн.; "Корюківський РАД" в частині 10861,20 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на III квартал 2012 року та на підставі направлень, виданих начальником Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, посадовими особами відповідача було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, про що складено акт від 12.11.2012 року № 25-06-21/13.

Ревізією встановлено, серед іншого, що в порушення п.3.2.11, 3.3.3.3, 3.3.9, 3.3.10, 3.3.10.1, 3.3.10.7 ДБН Д.1.1-1-2000 "Про визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 (v0174241-00) , п. 2.8, 2.9, 2.17, 2.20 ВБН В.3.2-218-180-2003 "Правила визначення вартості робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування", затверджених наказом Державною службою автомобільних доріг України від 05.08.2003 р. № 374 (374-2007-п) , ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996, п.6,7 П(С)БО 16 "Витрати", затверджених наказом МФУ від 31.12.1999 р. № 318 (z0027-00) , було завищено вартість виконаних робіт за договорами, укладеними зі Службою автомобільних доріг в Чернігівській області з експлуатаційного утримання доріг та їх поточних ремонтів, на загальну суму 135,71,00 тис.грн., а саме по: філії "Прилуцька ДЕД" - 26,92 тис.грн., філії Срібнянський РАД - 32,84 тис.грн., філії "Сосницька ДЕД" -14,95 тис.грн., філії Коропський РАД - 12,50 тис.грн., філії Корюківський РАД - 14,86 тис.грн.

На підставі акту ревізії, 18.12.2012 року ДФІ в Чернігівській області було винесено вимогу № 25-06-18-14/9879, пунктом 2.1 якої вимагалось стягнути з підрядних організацій кошти в сумі 135,71 тис.грн., а у разі неможливості, відшкодувати збитки за рахунок винної особи, якою допущені незаконні витрати, шкоду в порядку та розмірах, передбачених ст.ст. 130, 136 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем факту вчинення порушення позивачем вимог законодавства та завдання збитків під час експлуатаційного утримання та поточного ремонту доріг.

Натомість, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що Державна фінансова інспекція в Чернігівській області при винесенні оскаржуваної вимоги діяла у межах наданих їй законом повноважень та у спосіб передбачений законом. Висновки відповідача щодо завищення позивачем вартості виконаних робіт є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з приписами пунктів 1, 7, 10 статті 10 зазначеного Закону, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (499/2011) , Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Держфінінспекція пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2013 року № 21-40а14, 13 травня 2013 року № 21-89а14, 20 травня 2014 року № 21-93а14.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання нечинним та протиправним п.2.1 вимоги ДФІ в Чернігівській області № 25-06-18-14/9878 від 18.12.2012 року щодо усунення виявлених порушень, однак з підстав викладених вище.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року - залишити без змін.