Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 761/27336/13-а за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльність, дії та стягнення коштів,

У жовтні 2013 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") звернулось з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по м. Ірпінь за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Ірпінської міської ради;

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради в частині не сплати Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року в сумі 415 709,23 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по м. Ірпінь за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Ірпінської міської ради. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради в частині не сплати Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь Держаного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2013р. в сумі 361 871,98 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов Договору від 08.02.2013 року № ПЗ/ДН-1-135272/НЮ, укладеного між Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради та ДТГО "Південно-Західна залізниця", остання взяла на себе зобов'язання здійснювати щоденне безоплатне перевезення пільгових категорій громадян згідно із законами України: Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (3721-12) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (962-12) , "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , "Про охорону дитинства" (2402-14) , постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) (із наступними змінами); щомісячно до 3 числа, наступного за звітним періодом, надавати облікові форми, розрахунок на суму, яка підлягає компенсації від пільгового перевезення громадян залізничним транспортом (форма № 2-пільга), акти звіряння розрахунків за формою № 3-пільга та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) у сумі 1/12 бюджетних призначень на 2013 рік.

Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради в свою чергу зобов'язувалось проводити відшкодування згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" (5515-17) за рахунок коштів державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно наданих розрахунків, та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (256-2002-п) приймати акти звірки та розрахунки від Перевізника і здійснювати відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян при безпосередньому надходженні субвенції з державного бюджету місцевому бюджету у межах бюджетних призначень на 2013 рік.

Строк дії Договору встановлено з дати його підписання і до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов вказаного Договору, позивачем у 2013 році надано послуги з перевезення пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом, в результаті чого за розрахунком витрат за перевезення пільгових категорій громадян по м. Ірпінь в період з 01.01.2013 року по 01.10.2013 року перевезено 204 597 пільговиків по м. Ірпінь, на суму 529 970,23 грн.

Натомість, відповідач компенсував позивачу лише частину витрат в загальній сумі 168 098,25 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача щодо невиконання відповідачем умов Договору є протиправними, а сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, суди зазначили, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно з ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) передбачено виділення коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. N 256 (256-2002-п) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним - компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (20-2005-п) .

Пунктом 6 Порядку зазначено, що у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням Державної казначейської служби АРК, міст Києва та Севастополя.

З аналізу наведених правових положень вбачається, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

Чинним законодавством України не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов'язання за укладеними договорами.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 року по справі № 21-384во09.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки Управління не провело розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, тому зобов'язане відшкодувати понесені залізницею збитки за перевезення пільгових категорій громадян.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.