розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області і Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Полк ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області), третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу та поновлення на службі,

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 06 жовтня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора патрульної служби 2-ї роти Полку ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області. Вказував, що його звільнено зі служби за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ. Посилаючись на те, що під час проходження служби не вчиняв проступку, який дискредитує звання працівника міліції, просив суд визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 25 липня 2012 року № 1447 в частині накладення дисциплінарного стягнення, а саме: звільнення інспектора патрульної служби 2-ї роти Полку ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області сержанта міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ. Крім того, просив суд зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора патрульної служби 2-ї роти Полку ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази ГУ МВС України в Одеській області від 25 липня 2012 року № 1447 "Про покарання співробітників Полку ПС при ОМУ ГУ МВС та УДСО при ГУ МВС України в Одеській області" в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4 з посади інспектора патрульної служби 2-ї роти Полку ПС при ОМУ ГУМВС України в Одеській області та від 28 серпня 2012 року № 440 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади інспектора патрульної служби 2-ї роти полку ПС при ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Зобов'язано ГУМВС України в Одеській області поновити позивача на посаді інспектора патрульної служби 2-ї роти полку ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області. Стягнуто з полку ПС ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 липня 2012 року по день поновлення на посаді.

У касаційних скаргах ГУ МВС України в Одеській області і Полк ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області порушують питання про скасування рішень судів і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначають, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано Закон України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що позивач з 06 жовтня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ в званні сержанта міліції на посаді інспектора патрульної служби 2-ї роти Полку ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ з посади інспектора патрульної служби 2-ї роти полку ПС при ОМУ ГУМВС України в Одеській області за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення), на підстав наказів ГУ МВС України в Одеській області від 25 липня 2012 року № 1447 "Про покарання співробітників полку ПС при ОМУ ГУ МВС та УДСО при ГУ МВС України в Одеській області" та від 28 серпня 2012 року № 440 о/с.

Підставою звільнення позивача став висновок службового розслідування за результатами перевірки співробітників Полку ПС при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області у зв'язку з надходженням 12 червня 2012 року до ГУ МВС України в Одеській області заяви від громадянина ОСОБА_6 щодо вжиття заходів реагування до працівників міліції, які 07 червня 2012 року нанесли його сину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, тілесні ушкодження.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 12 липня 2012 року.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (565-12) , Дисциплінарним статутом ОВС та Положенням (114-91-п) . Пунктом 66 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення (114-91-п) .

Відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, приходимо до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України "Про державну службу", Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органів внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа.

Згідно із частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із змісту висновку службового розслідування видно, що відповідачем не встановлено який проступок вчинено позивачем, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органу внутрішніх справ. Зокрема, у висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_4 в позаслужбовий час втрутився у конфлікт, який відбувся за участю громадянина ОСОБА_6, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, після застосування до останнього фізичної сили, медичну допомогу позивач йому не надав та про вказані події рапорту не подав.

Отже, вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідачі під час судового розгляду не довели правомірність прийнятого рішення, щодо наявності підстав для звільнення позивача за пунктом 66 (за дискредитацію звання рядовою і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення (114-91-п) , та не надали суду доказів скоєння позивачем проступку, який виразився у підриві довіри та авторитету органів внутрішніх справ України навмисними діями, що не сумісно із подальшим проходженням служби в ОВС України ОСОБА_4

Крім того, згідно із частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 на момент звільнення з органів внутрішніх справ був тимчасово непрацездатний, оскільки в період з 27 серпня 2012 року по 06 вересня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області і Полку патрульної служби при Одеському міському управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін.