Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника позивача Діордієвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року

у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" (далі - ТОВ "Миколаївбудмеханізація") до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва) про скасування рішення,

У липні 2011 року ТДВ "Миколаївбудмеханізація" звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 17 лютого 2011 року № 309 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фінансові санкції та пеня нараховані відповідачем за період з 20 січня до 22 жовтня 2010 року без урахування сплачених товариством страхових внесків в цей період. Крім того, рішенням від 12 квітня 2010 року № 406 УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва застосувало до ТДВ "Миколаївбудмеханізація" фінансові санкції та нарахувало пеню за цей же період з 20 жовтня 2009 року по квітень 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва про застосування фінансових санкцій від 17 лютого 2011 року № 309.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не взято до уваги положення частини 5 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ). Вказує, що згідно з даними особового рахунку перераховані позивачем суми зараховувались відповідачем у рахунок погашення попередніх боргів товариства, зокрема, фінансових санкцій та пені. Крім того, погодження графіку погашення заборгованості страхувальника не є підставою для звільнення від подальшого застосування фінансових санкцій та зупинення нарахування пені за наявності несплачених страхових внесків.

ТДВ "Миколаївбудмеханізація" у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції як на суму внесених так і не внесених платежів. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТДВ "Миколаївбудмеханізація" є юридичною особою, яка перебуває на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У лютому 2011 року відповідачем прийнято рішення № 309 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 20 січня по 22 жовтня 2010 року, згідно з яким ТДВ "Миколаївбудмеханізація" зобов'язане сплатити штраф в сумі 71969,53 грн та пеню в розмірі 34591,22 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що рішення УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 17 лютого 2011 року № 309 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені є правомірним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що між позивачем і відповідачем погоджено графік на погашення 50% заборгованості зі сплати страхових внесків, пені, штрафних санкцій у сумі 114804,36 грн, за яким, ТДВ "Миколаївбудмеханізація" було зобов'язане з квітня по грудень 2010 року перераховувати відповідачу щомісячно по 12756,04 грн. Однак, УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва застосувало до товариства фінансові санкції на суму частково сплачених страхових внесків.

Проте такий висновок є передчасним.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-ІV (1058-15) , відповідно до частини 2 статті 17 якого, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений статтею 20 Закону № 1058-ІV, згідно з абзацом першим частиною 6 якої, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( частина 2 статті 106 Закону № 1058-ІV).

За приписами пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За змістом наведених норм Закону, обов'язковою умовою для застосування до страхувальника фінансових санкцій є наявність недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а норми пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-ІV, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, не передбачали можливості звільнення страхувальника від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та нарахування пені у випадку реструктуризації боргу.

При цьому, розміри пені та штрафних санкцій, визначались в залежності від періоду, за який ця заборгованість виникла та суми боргу.

Вирішуючи спір, апеляційний суд у своєму рішенні вказав дати та суми перерахованих позивачем внесків до фонду заробітної плати (33,2%) та 2% утриманих з фонду заробітної плати.

Проте, суму заборгованості ТДВ "Миколаївбудмеханізація" за період з 20 січня до 22 жовтня 2010 року, на яку відповідач нарахував позивачу у лютому 2011 року штрафні санкції та пеню, суд не встановив та не перевірив дані особового рахунку товариства на предмет врахування УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва сум здійснених позивачем платежів впродовж 2010 року, не з'ясував чи виконано товариством умови затвердженого 22 березня 2010 року графіку погашення заборгованості і які наслідки передбачено у випадку порушення його строків.

Крім того, як видно із матеріалів справи, позивач не заперечує наявність у нього заборгованості зі сплати страхових внесків на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, але вважає, що УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва застосувало до товариства фінансові санкції без урахування сплачених за графіком платежів.

Ці обставини та дані особового рахунку позивача, апеляційним судом не перевірялись і суми, на які відповідачем нараховані фінансові санкції, не встановлювались.

Підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 2 статті 227 КАС України).

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.