у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України (далі - ДМС України), Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що з липня 1995 року проходив службу в органах митної служби на різних посадах, а з квітня 2011 року був призначений на посаду начальника Черкаської митниці. Через неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи митниці та відсутності контролю за службовою діяльністю підлеглих, наказом ДМС України від 11 квітня 2013 року № 555-к з 12 квітня 2013 року його звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) у зв'язку з одноразовим грубим порушенням службових обов'язків. Вважаючи своє звільнення неправомірним, просив суд визнати незаконним і скасувати наказ ДМС України від 11 квітня 2013 року № 555-к та поновити на посаді.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України від 11 квітня 2013 року № 555-к про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Черкаської митниці з 12 квітня 2013 року. Зобов'язано Міністерство доходів та зборів України поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Черкаської митниці.

У касаційній скарзі Міністерство доходів і зборів України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, не правильно застосовані норми КЗпП України (322-08) та не взято до уваги положення Дисциплінарного статуту митної служби України. Вказує, що суди не дали належної оцінки доповідній записці Департаменту митних платежів від 09 квітня 2013 року № 15.1/608 щодо показників результативності за основними напрямками роботи митниць у січні-березні 2013 року та іншим доказам у справі, що свідчать про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Зазначає, що наказ про його звільнення не мотивований, оскільки не містить інформації щодо безпосередньо вчиненого ним порушення та спричинених державі збитків. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що з липня 1995 року ОСОБА_4 проходив публічну службу в митних органах на різних посадах, а з 28 квітня 2011 року - на посаді начальника Черкаської митниці.

Наказом голови комісії з реорганізації ДМС України від 11 квітня 2013 року № 555-к з 12 квітня 2013 року позивача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням службових обов'язків.

Підставою звільнення стала доповідна записка Департаменту митних платежів від 09 квітня 2013 року № 15.1/608 складена за результатами розгляду рейтингових показників результативності за основними напрямами роботи митниць у січні - березні 2013 року.

За наслідками цієї перевірки, у січні та березні 2013 року Черкаська митниця отримала найнижчі показники у сфері боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; класифікації товарів; заходів регулювання зовнішньоекономічною діяльності; митної вартості. У лютому поточного року найнижчі показники були з класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД, що свідчить про неналежний рівень роботи по контролю за визначенням митної вартості та іншими економічними показниками в роботі Черкаської митниці.

Як зазначено в наказі від 11 квітня 2013 року № 555-к така ситуація склалася внаслідок неналежного виконання службових обов'язків з організації роботи митниці та контролю за службовою діяльністю підлеглих з боку керівника Черкаської митниці ОСОБА_4, який відповідно до Положення про Черкаську митницю від 21 січня 2010 року № 31 несе персональну відповідальність за організацію роботи в митниці та результати її діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 569 Митного кодексу України, правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин, у митній службі України діяли норми Дисциплінарного статуту митної служби України, що визначав суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Водночас, в цьому статуті зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба особи може бути припинена, як з підстав визначених цим законом, так і за загальними підставами, визначеними КЗпП України (322-08) .

Таким чином, на час звільнення ОСОБА_4 правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначались Митним кодексом України (4495-17) , Дисциплінарним статутом митної служби України, а в частині, не врегульованій цими нормами Законом України "Про державну службу" (3723-12) та нормами КЗпП України (322-08) .

Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Проте, звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків можливе за певних умов, дотримання яких є обов'язковим для власника або уповноваженого ним органу при застосуванні цієї норми КЗпП України (322-08) .

Так, фактичною підставою для розірвання трудового договору з керівником за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України є здійснення ним певної дії або бездіяльності, що порушує трудові обов'язки, передбачені його трудовим договором, статутом, посадовими інструкціями, внутрішніми положеннями підприємства тощо. Водночас важливим елементом застосування цієї норми КЗпП України (322-08) є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Тому, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. Крім того, наказ про звільнення не повинен перелік або систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення, бажано, конкретних трудових обов'язків.

При цьому, визначення ступеню тяжкості правопорушення керівника в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення та звільнення даної категорії працівників.

У таких випадках враховуються характер дій або бездіяльності працівника, вчинення порушення умисно або з необережності та суттєвість наслідків порушення: негативні наслідки, які настали, або такі, що ймовірно могли настати із завданням роботодавцю значної матеріальної або моральної шкоди.

Отже, звільнення керівника за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України можливе за умов вчинення ним разового грубого порушення своїх трудових обов'язків, таке порушення має бути чітко зазначене та письмово зафіксоване, а наказ про звільнення за цією нормою має бути мотивований та містити відомості щодо конкретних дій керівника, що призвели до негативних наслідків.

Із змісту оскаржуваного наказу ДМС України від 11 квітня 2013 року № 555-к з 12 квітня 2013 року видно, що позивача звільнено за неналежне виконання службових обов'язків та послаблення контролю за службовою діяльністю підлеглих впродовж січня-березня 2013 року, тобто за дії, триваючого характеру, які не можна кваліфікувати як одноразове грубе порушення.

Крім того, в цьому наказі зазначено, що негативні показники роботи Черкаської митниці пов'язані з несумлінним виконанням позивачем своїх службових обов'язків. Проте, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідач не зазначив конкретних фактів, що свідчать про причинний зв'язок між встановленими недоліками у роботі та не виконанням позивачем своїх службових обов'язків і не вказав яке саме порушення ним допущено.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутнє обґрунтування обставин, які свідчать про вчинення позивачем дії, яку можна кваліфікувати як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а тому правильно визнав протиправним та скасував наказ ДМС України від 11 квітня 2013 року № 555-к та поновив ОСОБА_4 на посаді.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року залишити без змін.