головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області та ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання надати статус безробітної та стягнути безпідставно непризначену допомогу, матеріальні втрати та моральну шкоду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративого суду України від 15 трпвня 2014 року судові рішення скасовано, а спаву направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача; зобовязано відповідача надати позивачу статус безробітного у період з 29 липня 2009 року по 29 січня 2014 року; зобовязано відповідача нарахувати та виплатити позивачу 2 160 грн. 00 коп. - допомогу по безробіттю; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернулась з касаційною скаргою на них: просила їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них: просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 липня 2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання статусу безробітної.

У задоволенні такої заяви позивачу відмовлено.

Відмова мотивована тим, що на момент звернення позивач перебувала членом особистого селянського господарства, а тому вона не може отримати статус безробітної.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач заявила цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позову. Мотиви, з яких суди дійшли висновку, що позивач має права на статус безробітної, ґрунтуються на тому, що вона фактично не проводила діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним.

Відповідно до частни першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та зокрема громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (742-15) (пункт б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення").

В ухвалі Вищий адміністративний суд України від 15 трпвня 2014 року дійшов висновку, що громадяни, які ведуть особисті селянські господарства, відповідно до положень статті 8 Закону України "Про особисте селянське господарство" та статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

Виходячи з буквального тлумачення цієї норми, віднесення членів особистих селянських господарств до категорії зайнятого населення прямо залежить від розрахункового місячного доходу на одного члена цього господарства, що є якісним критерієм, а також чи є робота в цьому господарстві для неї основною.

У зв'язку з цим, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, щоб суди встановили ці обставини.

Між тим, суди обох інстанцій, не спростувавши, що позивач є членом особистого селянського господарства, не встановили її розрахунковий місячний дохід на одного члена сім'ї, що є якісним критерієм.

Факт, про який вказали суди, що особа фактично не займалась господарством, не свідчить, що остання вийшла з нього.

З урахуванням викладено судами неповно з'ясовані обставини у справі, у зв'язку з цим справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.