розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року

у справі № 824/2765/14-а

за позовом прокурора міста Чернівці

до Чернівецької міської ради

третя особа ОСОБА_3

про скасування рішення

У травні 2010 року прокурора міста Чернівці звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.10.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано пункт 12 додатку 4 рішення 50 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.03.2010 № 1266 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення", яким затверджено проект відведення та надання в оренду строком на три роки для обслуговування прибудови земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0191 га ОСОБА_3

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Чернівецька міська рада на підставі дозволу на складання проекту відведення, наданого рішенням 30 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради від 17.07.2008, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2009 НОМЕР_1 прийняла рішення від 30.03.2010 № 1266 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення". Пунктом 12 додатку 4 рішення 50 сесії Чернівецької міської ради 5 скликання від 30.03.2010 № 1266 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення" громадянці ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду строком на три роки для обслуговування прибудови земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0191 га.

23.04.2010 прокуратурою міста Чернівці внесено протест на пункт 12 додатку 4 рішення 50 сесії Чернівецької міської ради 5 скликання від 30.03.2010 № 1266 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення".

06.05.2010 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 1334, яким відхилила протест прокурора м. Чернівців від 23.04.2010.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з правомірності прийнятого відповідачем рішення від 30.03.2010 № 1266 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з викладеними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до змісту статей 2 та 5 Земельного кодексу України Міськрада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки в оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-493а14, від 09.12.2014 у справі №21-308а14.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі № 824/2765/14-а слід закрити, оскільки цей спір належить розглядати у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Керуючись статтями 210 - 231 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року в цій справі скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 824/2765/14-а закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.