розглянула в судовому засіданні 09 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Торезького міського суду Донецької області від 14 червня 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, видачею офіційних документів, строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 9 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, видачею офіційних документів, строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 9 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, видачею офіційних документів, строком на 2 роки.

Цим же вироком визнано винним та засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України, судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржується.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи службовою особою, працюючи на посаді завідуючої Торезького філіалу Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату, 26 січня 2012 року в приміщенні АДРЕСА_1 отримала від ОСОБА_3 грошову винагороду в розмірі 2 500 грн. за проходження повного курсу навчання для отримання посвідчення водія у філіалі комбінату без фактичного відвідування останнім занять та складання кваліфікаційних іспитів. Після отримання хабара ОСОБА_1 видала ОСОБА_3 свідоцтво про закінчення навчання з підвищення кваліфікації водія транспортного засобу категорії "С, Е" і направлення до МРЕВ на здачу іспитів.

Крім того, ОСОБА_1 у період часу з 17 листопада по 01 грудня 2011 року, будучи викладачем груп № 304 і № 315 зазначеної філії, знаючи, що ОСОБА_3 на заняттях присутнім не був, внесла завідомо неправдиві відомості до журналів обліку успішності теоретичної підготовки (перепідготовки) і відвідування занять, шляхом проставляння позитивних оцінок навпроти графи із прізвищем ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_2 вчинив у період часу з 17 листопада по 01 грудня 2011 року в м. Торез Донецької області службове підроблення офіційних документів про проходження ОСОБА_4 практичного навчання з водіння транспортного засобу.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд неправильно застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки додаткові покарання, однакові за видом і розміром, поглиненню не підлягають, а також в порушення ст. 55 КК України позбавив ОСОБА_1 права обіймати посади, які не були пов'язані з вчиненням злочину. Крім того, прокурор у скарзі послався на порушення судом вимог ст. 333 КПК України (1960 року), зазначивши невірно у вступній частині вироку місяць народження ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора в частині неправильного застосування судом кримінального закону, а саме ст. 70 КК України при призначенні додаткового покарання, на думку колегії суддів, є слушними.

Відповідно до вимог ст. 70 КК України та роз'яснень, які містяться в абзаці 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) "Про практику призначення кримінального покарання", суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України (2341-14) . Вказане правило стосується як основного покарання, так і додаткового.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання як за ч. 1 ст. 366 КК України, так і за ч. 1 ст. 368 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, видачею офіційних документів, строком на 2 роки та в порушення вищевказаної норми закону застосував принцип поглинення призначених покарань.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженої (вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є особою пенсійного віку, одружена, повністю визнала свою вину, щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину) дають підстави пом'якшити ОСОБА_1 за 1 ст. 366 КК України додаткове покарання до 1 року 6 місяців.

Крім того, відповідно до вимог ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади може бути призначено у тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане зі службовим становищем.

Призначаючи це покарання, суд має чітко вказати у вироку ті конкретні посади, права обіймати які позбавляється засуджений.

Однак, як убачається з матеріалів кримінальної справи, засуджена ОСОБА_1 вчинила злочини, не пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, а тому позбавлення її такого права не відповідає вимогам вказаного Закону.

Доводи касаційної скарги прокурора в частині порушення місцевим судом вимог ст. 333 КПК України (1960 року), на думку колегії суддів є безпідставними.

Таким чином, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Торезького міського суду Донецької області від 14 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з нього рішення про призначення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями.

Пом'якшити ОСОБА_1 додаткове покарання за ч. 1 ст. 366 КК України до 1 року 6 місяців.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 1 ст. 366 КК України ( в редакції Закону від 07 квітня 2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з видачею офіційних документів, строком на 1 рік 6 місяців, за ч. 1 ст. 368 КК України ( в редакції Закону від 07 квітня 2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 9 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з видачею офіційних документів, строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 9 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з видачею офіційних документів, строком на 2 роки.