розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 28 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 31 липня 2012 року.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 28 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз: 16 липня 2002 року Апеляційним судом АР Крим за ч. 1 ст. 141, ч.2 ст. 118, ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України (в редакції 1960), до 6 років позбавлення волі, постановою Керченського міського суду від 4 жовтня 2005 року звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 1 рік 10 місяців 2 дні,

за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 липня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він 6 жовтня 2010 року в період часу з 16 години 00 хвилин до 18 годину 00 хвилин, знаходячись на сходах перед гуртожитком АДРЕСА_1, на ґрунті виниклого конфлікту із ОСОБА_2, наніс останньому одного удару дерев'яною битою в область лобу, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя в момент спричинення.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу суду скасувати, через невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що поза увагою суду залишена тяжкість вчиненого злочину, те, що засуджений неодноразово судимий, що унеможливлює застосування до нього ст. 69 КК України.

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_1 подано заперечення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами та ніким не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, непереконливі.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З підстав, передбачених ст. 69 КК України суд може призначити особі більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією статті або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі, суд, врахувавши тяжкість вчиненого ним злочину, взяв до уваги всі обставини його вчинення, позитивну характеристику за місцем роботи ОСОБА_1, а також те, що засуджений вину визнав частково, сприяв слідству, збитків понесених потерпілим на лікування в розмірі 12 тисяч гривень відшкодував, а також врахував думку потерпілого, який зазначає, що на даний момент ніяких претензій до ОСОБА_1 не має, просив його суворо не карати.

Всі ці обставини у сукупності суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Апеляційний суд перевірив всі обставини справи, в тому числі і доводи апеляції прокурора, які є аналогічними його касаційній скарзі, і дійшов висновку про залишення вироку суду щодо ОСОБА_1 без зміни, з чим колегія суддів погоджується.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку покарання, призначене ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку та ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як то зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ, "Перехідних положень" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 28 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 31 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.