розглянувши в судовому засіданні 09 квітня 2013 року в м. Києві справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 року по справі за його скаргою на протиправні дії Генерального прокурора України та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 23 серпня 2012 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на протизаконні дії Генерального прокурора України щодо неприйняття рішень у порядку, передбаченому ст. 97 КПК України (1960 року), по його 2-х письмових заявах про злочини суддів та в порядку, передбаченому ст. 96 КПК України (1960 року), по його 2-х заявах про його особисті злочини за ст. 383 КК України, в якій просив зобов'язати Генерального прокурора України винести по даних заявах рішення в порядку статей 96, 97 КПК України (1960 року).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 року, зазначену скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені за його скаргою судові рішення через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що судовими інстанціями не розглянуто по суті його скаргу, подані ним до Генеральної прокуратури заяви про вчинення злочинів відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства, а тому прокуратурою безпідставно не прийнято по них рішення в порядку ст. 97 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1960 року) підставою для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1, суд вказав на невідповідність його заяв вимогам ст.ст. 95, 97 КПК України ( 1960 року) та правильність і об'єктивність їх вирішення прокурором відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

В обґрунтування своїх висновків суд послався на вивчені матеріали справи. Крім того, згідно з записами в протоколі судового засідання, судом були долучені до справи матеріали за зверненнями ОСОБА_1 до прокуратури.

Проте, як убачається з протоколу судового засідання, зазначені матеріали до справи судом не долучались, не перевірялись та не досліджувались.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції винесена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки апеляційний суд під час перегляду справи не виправив указані порушення, допущені судом першої інстанції, скасуванню підлягає й ухвала апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить розглянути скаргу ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону, дослідити матеріали справи, перевірити інші доводи, викладені в його касаційній скарзі, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на протизаконні дії Генерального прокурора України та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.