розглянула в судовому засіданні 09 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2012 року щодо ОСОБА_3

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, такої, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

На підставі п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року).

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за те, що вона 23 травня 2011 року на земельній ділянці потерпілої ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, що склались між ними на протязі тривалого часу, умисно спричинила останній легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив зібрані докази та безпідставно закрив провадження по справі.

На касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 виправданою ОСОБА_3 подано письмове заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої та прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та в поданому на неї запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України (1960 року) апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального й процесуального закону, фактичним обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні доказам. Для цього, як передбачено статтями 358, 362 КПК України (1960 року), апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, дати суду першої інстанції доручення про виконання окремих процесуальних дій та, оцінивши докази в їх сукупності, прийняти одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України (1960 року).

Разом із тим, як передбачено ст. 362 КПК України (1960 року), апеляційна інстанція у разі проведення судового слідства повинна керуватися правилами глави 26 цього Кодексу, дотримуючись засад змагальності, принципу безпосередності дослідження доказів, і не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи. Водночас за вимогами ст. 67 КПК України (1960 року) оцінка доказів повинна ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте під час апеляційного розгляду даної справи апеляційний суд указаних вимог закону не дотримався.

Так, висновок суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_3 у спричиненні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень у вироку обґрунтовано показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними, що містяться у висновку експерта та матеріалах перевірки за заявою ОСОБА_2

Однак апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 358 КПК України (1960 року), не визначивши обсягу судового слідства, не викликаючи в судове засідання жодного свідка, переоцінив докази вини ОСОБА_3 і, пославшись на те, що постановлений місцевим судом вирок ґрунтується на припущеннях, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є незаконним, а матеріали справи не містять доказів про спричинення вказаною особою потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, закрив справу щодо ОСОБА_3 за відсутністю в її діянні складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Таким чином, апеляційний суд наявним у справі доказам дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, хоча безпосередньо доказів в судовому засіданні не досліджував. У своїй ухвалі апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України (1960 року) не зазначив, чому саме оцінка доказів суду першої інстанції є неправильною, чим спростовуються його висновки, які саме вимоги закону при розгляді справи чи ухваленні вироку суд порушив.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді справи належить виконати всі вимоги закону, перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілої, провести судове слідство та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.