розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2012 року.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2012 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості

за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на нього покладені обов'язки згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 21 серпня 2011 року біля 3 години ночі на території домоволодіння АДРЕСА_1, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, скоїв розбійний напад на потерпілого, застосувавши насильство небезпечне для його здоров'я, спричинивши своїми діями останньому легкі тілесні ушкодження і заволодів його майном - мобільним телефоном, вартістю 78,38 грн., сім карткою - 10 грн. та грошима в розмірі 2300 грн., а всього на суму 2388,38 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення скасувати через невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості.

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_1 було подано заперечення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 187 КК України при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які були досліджені судом в порядку, та ніким не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, непереконливі.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також наявність обставин, що пом'якшують його покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність настання тяжких наслідків від вчиненого злочину, відсутність попередніх судимостей, повне відшкодування заподіяної злочином шкоди і прийняв обґрунтоване рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, яке є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу, в тому числі, і за апеляцією прокурора, яка аналогічна за змістом і вимогами його ж касаційній скарзі, та у відповідності до вимог ст. 377 КПК України 1960 року виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 законним і обґрунтованим, з висновками якої колегія суддів погоджується.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування вироку та ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.