Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Широян Т.А., Крещенка А.М.,

з участю:

прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2012 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого: 17 вересня 2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання за даним вироком, частково невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2008 року 6 місяців позбавлення волі, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно вироку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за вчинення злочинів передбачених ст. 307 КК України за наступних обставин.

ОСОБА_2 3 грудня 2009 року, перебуваючи на території Польщі, отримала від свого співмешканця ОСОБА_4, засудженого за іншим вироком, психотропну речовину "амфетамін" масою 1,825 г та у вигляді передачі родичам через водія автобуса "Варшава-Львів", який не був обізнаний щодо її дійсних намірів, переправила дану речовину до м. Львова, де 4 грудня 2009 року її забрав ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5, також засудженого за іншим вироком.

Отриману психотропну речовину вони перевезли до м. Луцька за місцем проживання ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 для зберігання з метою подальшого збуту.

5 грудня 2009 року, ОСОБА_3 під видом передачі іншій особі в м. Бориспіль через водія автобуса "Луцьк-Харків", який не був обізнаний щодо його дійсних намірів, переслав психотропну речовину "амфетамін" масою 1,825 г, яку було затримано 6 грудня 2009 року працівниками міліції.

26 серпня 2010 року біля 9 години ОСОБА_2 повторно, на автовокзалі, в м. Львові, за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 з метою подальшого збуту отримала від останнього адресовану на її ім'я передачу із Польщі, в якій була захована психотропна речовина "амфетамін" масою 39,0064 г., та була затримана працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу скасувати, через невідповідність призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості та безпідставного застосування ст. 69 КК України, посилаючись на те, що вони вчинили тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, ОСОБА_3 раніше судимий за аналогічний злочин.

У доповненні до касаційної скарги прокурор вказує на відсутність посилання суду на відповідний закон, за яким було засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_2

На касаційну скаргу прокурора, захисником засудженої ОСОБА_2 подано заперечення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги з підстав,викладених у ній, заперечення захисника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, та ніким не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що призначене засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, непереконливі.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З підстав, передбачених ст. 69 КК України суд може призначити особі більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Так суд при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, сприяння слідству, той факт, що ОСОБА_2 вперше вчинила злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_6 2010 року народження, її позитивну характеристику, і дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, що відповідає ст.ст. 65, 69 КК України, а загалом призначене ОСОБА_2 покарання за ч. 2, 3 ст. 307 КК України є достатнім для виправлення, перевиховання та запобігання вчиненню особою нового злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 307, із застосуванням ст. 71 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, суд врахував характер вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та сприяння слідству, і призначив покарання в межах, встановлених санкцією закону, за які він засуджений, у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

При призначенні покарання суд у мотивувальній частині вироку навів свої висновки щодо закону, який має застосовуватись, а тому відсутність посилання на відповідний закон у резолютивній частині вироку не є підставо для зміни вироку.

Апеляційний суд перевірив всі обставини справи, доводи апеляції прокурора, які є аналогічними його касаційній скарзі, і дійшов висновку про залишення вироку суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без зміни, з чим колегія суддів погоджується.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку та ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як то зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ, "Перехідних положень" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) 2012 року, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.