розглянула в судовому засіданні 09 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 30 серпня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 8 901 грн. 15 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн. -моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 24 грудня 2011 року, знаходячись на перехресті доріг вул. Кибальчича та Горького в смт. Короп Чернігівської області, в ході сварки з ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, умисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справу повернути на нове розслідування. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що по справі відсутні докази його вини, місцевим судом не дана оцінки суперечливим показанням свідків та потерпілого. Крім того, засуджений вказує на те, що всупереч вимогам ст. 377 КПК України (1960 року) суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив усі доводи його апеляції та відповіді на них у своєму рішенні не надав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Проте фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_2, який протягом усього досудового слідства та судового розгляду, під час його допитів та при проведенні ставок віч-на-віч він категорично заявляв про те, що тілесні ушкодження йому були спричинені саме ОСОБА_1

Зазначені показання в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що він не спричиняв ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а потерпілий та свідки його обмовляють, колегія суддів вважає не переконливими.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши свої висновки.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 30 серпня 2012 року щодо нього - без зміни.