розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 3 квітня 2012 року.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима

за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією всього належного їй майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 210 000 грн., ОСОБА_3 61000 грн., ОСОБА_4 31800 грн., ОСОБА_5 15900 грн., ОСОБА_6 10 000 грн. та ОСОБА_7 31200 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 1 червня 2008 року в пункті обміну валюти № 24 "Імпромбанк", що по вул. Козлова, 14/3 в м. Сімферополі отримала від потерпілої ОСОБА_2 гроші в сумі 210 000 грн. начебто для покупки іноземної валюти та не маючи намірів на їх повернення, присвоїла гроші і розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1, 3 лютого 2010 року, о 9 годині 30 хвилин, на базарі "Світлофор", що в м. Сімферополі по вул. Козлова, повторно, під приводом тимчасової позички, отримала від потерпілої ОСОБА_4 гроші в сумі 32001 грн. 60 коп., та не маючи наміру їх повертати, присвоїла та розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, вона ж, 19 березня 2010 року в пункті обміну валюти № 24 "Імпромбанк", що по вул. Козлова, 14/3 в м. Сімферополі, повторно отримала від потерпілого ОСОБА_3 гроші в сумі 61000 грн. начебто для покупки іноземної валюти та, не маючи намірів їх повернути, присвоїла гроші і розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, вона ж, 12 квітня 2010 року, біля 15 години, на вул. Севастопольській 22/2, що в м. Сімферополі, під приводом тимчасової позики, яку не мала наміру повертати, отримала від потерпілої ОСОБА_6 гроші в сумі 10 000 грн., які присвоїла та розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, вона ж, 29 квітня 2010 року в пункті обміну валюти № 24 "Імпромбанк", що по вул. Козлова, 14/3 в м. Сімферополі, повторно, під приводом тимчасової позики, не маючи наміру її повертати, отримала від потерпілої ОСОБА_8 гроші в сумі 31069 грн., які присвоїла та розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, вона ж, в період часу з травня по червень 2010 року, в пункті обміну валюти № 24 "Імпромбанк", що по вул. Козлова, 14/3, в м. Сімферополі, повторно, під приводом тимчасової позики, яку не мала наміру повернути, отримала від потерпілої ОСОБА_5 гроші в сумі 15900 грн., які присвоїла та розпорядилась ними на власний розсуд.

В касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на те, що вину по епізодам отримання грошей від ОСОБА_8 та ОСОБА_5 визнала повністю, вважаючи це обставиною, яка пом'якшує покарання. Крім того, вважає, що висновки суду про доведеність її вини по епізодах заволодіння грошима ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що гроші потерпілій ОСОБА_6 вона повернула, і остання її оговорює.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає касаційну скаргу засудженої безпідставною, а тому просив її залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України 1960 року щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженою. У зв'язку з наведеним, доводи засудженої в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Разом з тим, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за епізодами заволодіння грошовими коштами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підтверджується показаннями самих потерпілих щодо обставин передачі грошей ОСОБА_1, які вони підтримали і під час судового засідання, які є обґрунтованими, послідовними та такими, що не спростовують один одного, протоколами очних ставок за участю потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, в ході яких було викрито злочинний умисел ОСОБА_1 по заволодінню грошовими коштами останніх, даними розписок ОСОБА_1, висновками почеркознавчої експертизи від 7 листопада 2011 року № 610.

Оцінка й аналіз наведених у вироку доказів, які судом повно і всебічно перевірялись, дає підстави вважати обґрунтованим висновок суду про те, що ОСОБА_1 заволоділа чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою.

Оскільки матеріалами справи не було доведено наявність у засудженої єдиного умислу на заволодіння чужим майном потерпілих, суд правильно кваліфікував її дії у залежності від суми отриманих від потерпілих коштів - за ч. 3 ст. 190 КК України, а за іншими епізодами обвинувачення - за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою повторності.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції взяв до уваги обставину, яка пом'якшує покарання, а саме часткове визнання своєї вини за окремими епізодами злочинів, також врахував і дані про особу засуджену, в тому числі і ті на які посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, та, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених нею злочинів, призначив засудженій покарання відповідно до ст. 65 КК України.

Апеляційний суд перевіривши всі обставини справи, доводи апеляцій засудженої, які аналогічні касаційній скарзі засудженої, та, давши належну оцінку пом'якшуючим покарання обставинам та даним про особу засудженої, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 3 квітня 2012 року щодо неї - без зміни.