розглянувши в судовому засіданні 5 квітня 2013 року в м. Києві питання про допуск матеріалів за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до провадження Верховного Суду України за заявою захисника про перегляд постанови судді касаційної інстанції від 22 лютого 2013 року,-

5 лютого 2013 року захисник адвокат ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) касаційну скаргу на постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 26 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2012 року, прийняті за скаргою ОСОБА_4 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того, в зазначені скарзі ставилось питання про поновлення строку на касаційне оскарження цих судових рішень.

Постановою судді ВССУ від 22 лютого 2013 року касаційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження у зв'язку із тим, що відповідно до вимог статей 353 і 386 КПК 1960 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження подається через суд, який постановив оскаржуване судове рішення. Він же повинен і розглянути зазначене клопотання.

Не погоджуючись із цим рішенням, адвокат ОСОБА_3 подав заяву у який порушено питання про допуск до перегляду Верховним Судом України вказаного судового рішення ВССУ, та його скасування із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, викладені у заяві, дослідивши надані заявником копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи зі змісту заяви адвоката ОСОБА_3, доданих копій оскаржуваних судових рішень, їх прийнято у справах, судовий та апеляційний розгляд яких відбувався у порядку КПК (1001-05) 1960 року. Отже, перевірка цих рішень судом касаційної інстанції та вирішення заяви про допуск до провадження й перегляд рішень у цих справах Верховним Судом України здійснюється виключно за правилами КПК (1001-05) 1960 року.

Згідно з положеннями глави 32-1 КПК (1001-05) 1960 року, пунктів 1, 2 частини 1 статті 400-12 цього Кодексу Верховний Суд України наділений повноваженнями перегляду судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, застосування норм кримінально - процесуального закону, не є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України у порядку, передбаченому главою 32-1 КПК (1001-05) 1960 року.

Разом з тим, за змістом заяви, в ній оскаржується рішення судді ВССУ, який на підставі статей 353, 386 КПК 1960 року, пунктів 11, 15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) визнав касаційну скаргу такою, що не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження. Одночасно в постанові судді ВССУ було роз'яснено, що пропущений касаційний строк може бути відновлений у випадках і порядку, передбачених ст. 353 КПК України, тобто судом, який прийняв оскаржуване рішення.

Таким чином, по суті адвокат ОСОБА_3 оскаржує порядок застосування норм процесуального права, що не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК 1960 року.

Аналіз ухвали суддів Верховного Суду України від 17 вересня 2009 року, на яку посилається заявник, свідчить про те, що вона не містить даних про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно-небезпечних діянь. У зазначеному рішенні йдеться про те, що, визнавши касаційну скаргу такою, що не підлягає розгляду, місцевий суд фактично вирішив питання про її рух, що відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, та не прийняв рішення по суті клопотання про відновлення строку касаційного оскарження.

Що стосується ухвали судді ВССУ від 22 лютого 2013 року, то вона містить виключно процесуальні питання, які пов'язані з касаційним провадженням і регулюються нормами КПК (1001-05) .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, в порядку, передбаченому главою 32-1 КПК (1001-05) 1960 року, не вбачає.

Керуючись ст. 400-18 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

Відмовити адвокату ОСОБА_3 у допуску до провадження Верховним Судом України матеріалів справи за його касаційною скаргою в інтересах ОСОБА_4 та заявою про перегляд постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2013 року.