розглянула у судовому засіданні 4 квітня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_1.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого

- 5 квітня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- 13 лютого 2003 року за ч 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 23 березня 2006 року на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 11 днів,

- 4 лютого 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) , а справу закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2012 року постанову залишено без зміни.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, 4 червня 2008 року, приблизно о 22 год. 30 хв., керуючи належним ТОВ фірма ЛТД "Рембудсервіс" автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись в напрямку м. Суми по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка, знаходячись на 191 км автодороги + 520 м, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, своєчасно не застосував екстрене гальмування і здійснив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля з лівою задньою частиною тракторного причепа 2ПТС, державний номерний знак НОМЕР_3, який в попутному напрямку буксирував трактор Т-40 АМ, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3, який знаходився на передньому пасажирському сидінні, отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що спричинили смерть останнього на місці, а пасажир ОСОБА_4, який знаходився на задньому пасажирському сидінні отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі прокурора порушується питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону внаслідок його неправильного тлумачення. Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_1 має дві судимості за тяжкі злочини, що унеможливлює його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі амністії. Вважає, що суд необгрунтовано урахував те, що станом на день набрання Законом чинності ОСОБА_1 мав лише одну судимість, оскільки на час розгляду справи в суді він мав вже дві судимості, а тому не міг бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень, які подані на касаційну скаргу ОСОБА_1 та його захисником ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з п. "б" ст. 7 Закону України "Про амністію у 2011 році" амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимостей (у тому числі ту, за якою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 1960 (2001-05) року, вчинення тяжких, особливо тяжких умисних злочинів згідно з Кримінальним кодексом України (2341-14) 2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має дві непогашені судимості за злочини, які, відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжкими. На момент вступу Закону в силу - 27 липня 2011 року - ОСОБА_1 відбував покарання за однією з цих судимостей. Посилання суду на те, що в разі призначення покарання суд мав би призначити його за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, а саме за сукупністю із злочином, за який він відбуває покарання, не є підставою вважати, що ОСОБА_1 має лише одну непогашену судимість, а тому висновок суду про можливість застосування акту амністіє в даному випадку є необгрунтованим.

За викладених обставин, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, постанова суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду слід урахувати вищевикладене, повно і всебічно розглянути справу та, у відповідності до встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.