розглянула в судовому засіданні 4 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року.

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік,

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року та остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 3 місяців.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року в частині засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України та призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - скасовано, а справу в цій частині закрито. Постановлено вважати засудженими: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років кожного; ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України та за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 3 місяців. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що вони 5 червня 2011 року, в м. Кобеляки в районі пляжу "Плавкран", неподалік р. Ворскла, в період часу з 14 до 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, побили потерпілого ОСОБА_5, наносячи численні удари кулаками та ногами в голову та грудну клітку потерпілого, спричинивши тим самим ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_4.

Крім цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в районі пляжу "Плавкран", за попередньою змовою між собою таємно викрали мобільний телефон "Самсунг Е 210", належний потерпілій ОСОБА_6, заподіявши їй матеріальну шкоду в сумі 230 грн.

Судові рішення по справі щодо ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього, а провадження по справі просить закрити. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. На думку засудженого ОСОБА_1 органами досудового слідства не було з'ясовано всіх обставин скоєння злочину, його участь у скоєнні даного злочину не доведена та посилається на те, що суд поклав в основу обвинувачення докази, які є сумнівними та не доводять його винності у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. На думку захисника органами досудового слідства не було з'ясовано всіх обставин скоєння злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та захисника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили, що всі троє засуджених наносили удари по голові та тулубу потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновками судово-медичних експертиз, яким суд дав належну оцінку.

Доводи засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, викладені в касаційних скаргах, про те, що засуджені не наносили тілесних ушкоджень ОСОБА_5, були предметом перевірки судом першої та апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли.

Дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженим покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за вчинення тяжкого злочину, з урахуванням даних про їх особи, а саме те, що вони позитивно характеризуються, а також ступінь тяжкості та наслідків учиненого злочину прийшов до правильного висновку про те, що наближене до мінімального покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судом визнано вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Апеляційний суд відповідно до ст. 377 КПК України при перегляді справи зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини, що впливають на призначення покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та навів в ухвалі мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та захисника не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (1001-05) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни.