розглянула в судовому засіданні 4 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року виправдано

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона проживаючи в м. Болехові та будучи безробітною підробила підписи у платіжній відомості № 62 за квітень 2006 року, яка є офіційним документом і таким чином підробила документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією та надає права або звільняє від обов'язків з метою використання його підроблювачем.

Зокрема, з 20 лютого 2006 року ОСОБА_1 працювала на посаді голови дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 62 окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 82 Івано-Франківської області в с. Міжріччя, Болехівської міської ради і яка у відповідності до положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" (1665-15) , припинила свої повноваження 12 травня 2006 року.

1 червня 2006 року ОСОБА_2, вже не будучи головою зазначеної дільничної виборчої комісії, отримала в бухгалтерії окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 82 грошові кошти в сумі 310,90 грн. для виплати заробітної плати окремим працівникам виборчої дільниці № 62, зокрема частину коштів в сумі 103,20 грн. повинна була виплатити колишньому заступнику голови дільничної виборчої комісії № 62 ОСОБА_3, частину коштів в сумі 98,04 грн. видати колишньому секретарю цієї комісії - ОСОБА_4, а решту коштів в сумі 109,66 грн. отримати особисто. Вказані кошти були видані ОСОБА_1 згідно платіжної відомості № 62 за квітень 2006 року, по якій вона в подальшому повинна була прозвітуватися за отримані кошти перед бухгалтерією ОВК виборчого округу № 82.

Одержавши кошти в бухгалтерії ОВК в сумі 310,90 грн. ОСОБА_1, умисно, з метою заволодіння чужим майном, не видала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належні їм суми, а самостійно розписалась за себе і зазначених вище осіб у платіжній відомості № 62 за квітень 2006 року, яка є первинним бухгалтерським документом, і відповідно офіційним документом, та навпроти свого прізвища та прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особисто поставила серії та номери паспортів, в результаті чого внесла у зазначений платіжний документ недостовірні дані про виплату коштів працівникам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 62.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані органами обвинувачення за ч. 1 ст. 358 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_1, суд у вироку на підставі аналізу зібраних органами досудового слідства і досліджених судом доказів дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину передбачений ч. 1 ст. 358 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2012 року вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення судом кримінально-процесуального закону, а саме вимог статей 334, 275 КПК України, а також неправильну оцінку доказів по справі, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому прокурор вказує, що вирок належним чином невмотивований, а свої висновки суд зробив на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, без їх безпосереднього дослідження судом. Крім того, стверджує, що ухвала апеляційного суду не містить докладних мотивів, з яких суд відхилив доводи апеляції прокурора, та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Парусова А.М. на підтримку касаційної скарги, думку виправданої ОСОБА_1, яка просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог статей 323, 327 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, які їй був інкримінований.

Як убачається з матеріалів справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону у судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину та, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Спростовуючи пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, суд першої інстанції навів мотиви за яких взято до уваги одні докази та відкинуто інші і обґрунтовано дійшов висновку про її виправдання. Суд також зазначив, що коли справа вже направлялась на додаткове розслідування, неодноразово була предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій та з урахуванням того, що всі можливості для збирання нових доказів вичерпані, а зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення ОСОБА_1, суд у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону постановив виправдувальний вирок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що платіжно-розрахункова відомість в даному випадку не є тим документом, який є предметом інкримінованого ОСОБА_1 діяння в розумінні ч. 1 ст. 358 КК України. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ніколи не заперечувала, що дійсно отримала свої кошти і кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що поставила в платіжній відомості свій підпис. Про отримані кошти повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вирок суду відповідає вимогам статей 323, 327 та ч. 7 ст. 334 КПК України. Доводи касаційної скарги прокурора про порушення судом цих вимог є необґрунтованими.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи, в тому числі і ст. 257 КПК України, на які послався прокурор у касаційній скарзі та які могли би вплинути на правильність висновків суду, не встановлено.

В апеляційному порядку справу розглянуто також відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, всі доводи прокурора в апеляції були належно перевірені і відхилені з наведенням відповідних мотивів. ухвала суду апеляційної інстанції по суті відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі прокурора не зазначено жодної передбаченої у ст. 370 КПК України обставини, яка би свідчила про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодило б суду постановити законний та обґрунтований вирок. Не наведено у касаційній скарзі і доказів, які спростовували б висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо невинуватості ОСОБА_1 та незаконності судових рішень, і давали підстави для їх скасування.

Враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, на підставі дослідження всіх представлених у справі матеріалів і неможливості отримання нових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення по справі ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.