розглянула в судовому засіданні 04 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2012 року.

Вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 4664 грн. 04 коп. судових витрат.

Вирішено питання щодо судових витрат на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, однак щодо нього судові рішення не оскаржуються.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 3 жовтня 2011 року близько 21 год. в с. Бережанка Тростянецького району Вінницької області перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з території садиби належної ОСОБА_3, розташованої по. АДРЕСА_1, таємно викрав велосипед "Славутич" вартістю 350 грн., що належить ОСОБА_4, який потерпіла залишила там на зберігання.

Крім цього восени 2009 року ОСОБА_1 в лісопосадці с. Ободівка Тростянецького району відшукав під шаром ґрунту частину боєприпасу, а саме ручної гранати РГД-33 промислового виробництва, яку привласнив та переніс до свого домоволодіння по АДРЕСА_2, де зберігав протягом 2009-2011 років.

В один з днів листопада 2011 року в темну пору доби ОСОБА_1, проникнувши на горище будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3, таємно викрав 40 кг. брухту міді вартістю 1600 грн.

Також в один з днів листопада 2011 року в темну пору доби проник на територію садиби ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3, звідки таємно викрав каністру з дизельним мастилом вартістю 510 грн..

Крім цього, в ніч 29 на 30 січня 2012 року близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 пройшли на територію садиби ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3, проникли до металевого контейнера, звідки таємно викрали брухт кольорових металів, що знаходився в мішках на загальну суму 3494 грн..

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить направити справу на новий апеляційний розгляд. При цьому вказує на допущене судом неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального законодавства та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що судом безпідставно звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та при цьому відсутнє посилання на ст. 104 КК України. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі помилково зазначив про органи кримінально-виконавчої системи, оскільки у відповідності зі ст. 76 КК контроль за поведінкою засуджених здійснює кримінально-виконавча інспекція.

Іншими учасниками справи судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинах, кваліфікація його та правильність призначення покарання судом першої інстанції в касаційній скарзі не оспорюються.

Змінюючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Зокрема, судом враховано те, що ОСОБА_1 засуджується вперше, щиро розкаявся у вчиненому, добровільне відшкодування завданих збитків та його молодий вік. Тому висновок апеляційного суду про можливість застосування ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є таким, що не суперечить вимогам закону.

Тому наведені у касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування ст. 75 КК України та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі є непереконливими.

Разом із тим, заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що оскільки ОСОБА_1 вчинив частину із інкримінованих йому злочинів у неповнолітньому віці, то при вирішенні питання про звільненні його від відбування покарання з випробуванням суду було слід керуватися крім положень ст. 75 КК України також положеннями ст. 104 КК України. Оскільки вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався, а застосування вказаної статті не погіршує становища засудженого колегія суддів суду касаційної інстанції вважає можливим виправити вказану помилку шляхом внесення до зазначених судових рішень відповідних змін.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.