Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 04 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2012 року, щодо нього.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 липня 2012 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

- 30 червня 2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2011 року на підставі ст. 3 п. "а" Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) звільнено від відбування невідбутого покарання.

за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за завдану злочином матеріальну шкоду солідарно на користь потерпілих ОСОБА_3 1000 грн., ОСОБА_4 3000 грн., ОСОБА_5 2662 грн., ОСОБА_6 1800 грн., ОСОБА_7 1000 грн., ОСОБА_8 1000 грн., ОСОБА_9 16518 грн. 50 коп., ОСОБА_10 1140 грн., ОСОБА_11 600 грн., ОСОБА_9 600 грн., ОСОБА_12 2600 грн., ОСОБА_13 3000 грн., ОСОБА_14 3250 грн.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з проведенням експертиз в сумі 1764 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, доповнено вступну частину вироку вказівкою про судимість ОСОБА_1 за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він із ОСОБА_2 протягом періоду з січня 2012 року по 11 березня 2012 року на території міста Чернівці шляхом проникнення в автомобілі потерпілих вчинив таємне викрадення чужого майна. Всього було викрадено у 23-х потерпілих належне їм майно загальною вартістю на 52 178 грн.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну судових рішень щодо нього у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - незастосування ст. 75 КК України, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого в наслідок його суворості. Стверджує, що судом не враховано обставин, які пом'якшують покарання та характеризуючих даних про його особу.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не заперечується.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд виходив з названих вимог закону та врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, наслідки його вчинення. Зокрема, судом враховано, що засуджений шляхом проникнення у автомобілі таємно викрав майно загальною вартістю 52178 грн.

Судом враховано негативні дані про особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, був судимий за умисні корисливі злочини, після звільнення у серпні 2011 року з місць позбавлення волі через нетривалий період часу вчинив 23 крадіжки чужого майна. Злочинною діяльністю займався тривалий час - протягом чотирьох місяців.

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі при санкції закону до п'яти років.

Розмір призначеного покарання свідчить, що судом враховано як характер і ступінь тяжкості злочину, негативні дані особи засудженого, так і обставини, що пом'якшують покарання, на які посилається в касаційній скарзі засуджений.

Наведені обставини, кількість епізодів вчиненого корисливого злочину, вказують, що покарання за попередній злочин, судимість за який не була погашена на момент вчинення нових злочинів, не досягло своєї мети по виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових злочинів.

За таких обставин, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Урахувавши наведене, суд правильно призначив ОСОБА_1 реальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону, яке є достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

З урахуванням рецидиву злочинів не підлягає застосуванню і ст. 69-1 КК України, на що посилається засуджений.

Наведені у касаційній скарзі засудженого доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості перевірялись судом апеляційної інстанції, висновки якого мотивовано відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року.

Законних підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання несправедливим внаслідок його суворості, як того вимагає ст. 372 КПК України 1960 року при скасуванні вироку, у касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Разом із тим, судові витрати судом постановлено стягнути із засуджених у солідарному порядку, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 93 КПК України колегія суддів визначає розмір судових витрат в залежності від участі засуджених у злочині в рівних долях.

В цьому зв'язку судові рішення в цій частині підлягають зміні в порядку ст. 395 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2012 року, щодо ОСОБА_1 в частині засудження та стягнення збитків залишити без зміни.