Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника

засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 04 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області Савіна М.М. на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 липня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено:

за ст. 365 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки;

за ст. 368 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено звання капітан міліції.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України його позбавлено звання капітан міліції.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено:

за ст. 365 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки;

за ст. 368 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено звання капітан міліції.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України його позбавлено звання капітан міліції.

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано судом винуватими та засуджено за те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника сектору карного розшуку Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області і маючи спеціальне звання капітан міліції, та ОСОБА_2, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області і маючи спеціальне звання капітан міліції, будучи службовими особами, порушуючи вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про міліцію" (565-12) , Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , всупереч інтересам служби та функціональних обов'язків, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, вчинили умисні злочини за попередньою змовою групою осіб, а саме: перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, а також одержання службовою особою хабара за виконання чи не виконання в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням хабара, за таких обставин.

В процесі розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_4 про вчинення щодо нього крадіжки 15 березня 2011 року о 18 год. 05 хв. до Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, що знаходиться по вул. Руській, 183 в м. Чернівці, в кабінет № 33, співробітниками міліції була доставлена ОСОБА_5 для дачі пояснень. ОСОБА_1, вступивши у попередню змову зі ОСОБА_2, з метою отримання від ОСОБА_5 інформації про анкетні дані та місце знаходження її двоюрідного брата ОСОБА_6, якого підозрювали у вчинені злочину, в порушення повноважень передбачених законами, всупереч інтересам служби та функціональних обов'язків, явно перевищуючи надані їм повноваження, застосували до ОСОБА_5 психологічне насильство, шляхом образ та висловлювань в нецензурній формі в адресу останньої, залякуванням позбавленням волі та притягненням її до кримінальної відповідальності, чим принижували її людську гідність.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, у вказаному кабінеті завдавали ОСОБА_5 удари тильною стороною долонь по плечах, голові та шиї, заподіюючи останній фізичну біль, при цьому погрожувади безпідставним притягненням її до кримінальної відповідальності, затриманням, вимагаючи інформацію про особу, яка підозрюється у викраденні майна ОСОБА_4

Після отримання в ОСОБА_5 інформації про анкетні дані та місцезнаходження її двоюрідного брата ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою, спрямованою на одержання хабара, з використанням службового становища, почали вимагати в ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1 500 дол. США, що згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України станом на 15 березня 2011 року (100 дол. США = 793,51 грн.) складало 11 920,69 грн., за не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, погрожуючи при цьому, що в разі відмови в передачі грошей, буде порушена кримінальної справи проти ОСОБА_6 за більш тяжкою статтею КК України (2341-14) , затриманням його в якості підозрюваного, позбавленням волі, інкримінуванням йому інших епізодів злочинних діянь.

15 березня 2011 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_6 було знято з потягу на залізничній станції в м. Ходорівка Львівської області та 16 березня 2011 року о 07 год.00 хв. доставлено в Першотравневий РВ УМВС України в Чернівецькій області.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою отримання зізнання ОСОБА_6 у вчиненні злочину та одержання хабара, ігноруючи вимоги ст. ст. 103, 106 КПК України 1960 року, а також Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, безпідставно утримували ОСОБА_6 в приміщенні райвідділу, без складання будь-яких процесуальних документів, застосовуючи по відношенню останнього психологічне насильство, вимагаючи хабар в сумі 1 500 дол. США за порушення проти нього кримінальної справи за менш тяжкою статтею КК України (2341-14) , при цьому погрожуючи затриманням його в якості підозрюваного в порядку ст. 106 КПК України 1960 року, безпідставним інкримінуванням інших злочинних діянь, в разі відмови від дачі хабара, чим принижували честь і гідність ОСОБА_6

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_6 безпідставно утримувався в приміщенні Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області з 07 год. 00 хв. 16 березня 2011 року до 04 год. 15 хв. 17 березня 2011 року, чим йому було заподіяно істотну шкоду його охоронюваним законом правам та інтересам.

16 березня 2011 року протягом дня ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 неодноразово в усних та телефонних розмовах шляхом погроз, залякуванням ОСОБА_5 погіршенням становища її двоюрідного брата ОСОБА_6, вимагали в неї грошові кошти в сумі 1 500 дол. США, здійснюючи на ОСОБА_5 психологічний тиск.

Під час чергової зустрічі із ОСОБА_5 16 березня 2011 року о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 умисно, явно виходячи за межі наданих повноважень, без порушення кримінальної справи, у порушення процесуального порядку, без складання будь-яких процесуальних документів, всупереч вимогам ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184 КПК України 1960 року, у приміщенні Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області, на першому поверсі біля туалетного приміщення без участі понятих, без роз'яснення обшукуваній її прав, всупереч волі ОСОБА_5 незаконно провів несанкціонований особистий обшук останньої з метою відшукування в неї звукозаписуючих пристроїв.

Того ж дня о 20 год. 30 хв. на ділянці дороги між вулицями Руська та Винниченка в м. Чернівці, на відстані 20 метрів від автобусної зупинки, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1, перебуваючи в автомобілі марки "Фольцваген Пасат"д/н НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1, отримали від ОСОБА_5 першу частину хабара в сумі 600 дол. США, що згідно офіційного курсу встановленого НБУ станом на 16 березня 2011 року (100 дол. США = 794,07 гр.) складало 4764,42 грн. Коли ОСОБА_5 вийшла із автомобіля, працівники ВВБ в Чернівецькій області СВБ ГУБОЗ МВС України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запропонували зупинити двигун автомобіля, ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини, усвідомлюючи в силу займаної посади та отриманих професійних знань, що перед ними знаходяться працівники відділу внутрішньої безпеки, які здійснюють документування факту одержання ними хабара, перебуваючи за кермом власного автомобіля, різко зрушив з місця, створюючи аварійну обстановку, збивши лівою передньою частиною автомобіля старшого оперуповноваженого в особливо важливих справ ВВБ в Чернівецькій області СВБ ГУБОЗ МВС України ОСОБА_8, який підбіг до автомобіля, та після чого ОСОБА_9 разом з ОСОБА_2 втекли із місця події і зникли в невідомому напрямку.

Перевищуючи надані службові повноваження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, крім заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_5 і ОСОБА_6, заподіяли також істотну шкоду державним інтересам, яке виразилося в дискредитації системи МВС України, як органу боротьби зі злочинністю, виникненні думки у громадян про беззаконність у діяльності цього органу, у порушенні основного принципу кримінального судочинства про те, що жоден невинний не повинен бути покараним.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2012 року вказаний вирок в частині призначеного покарання змінено. Вказано вважати ОСОБА_1 засудженим: - за ст. 368 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального звання капітан міліції, - за ст. 365 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання капітан міліції.

Вказано вважати ОСОБА_2 засудженим: - за ст. 368 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального звання капітан міліції, - за ст. 365 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна, за винятком житла, та на підставі ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання капітан міліції.

В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію інкримінованих засудженим злочинів та доведеність їх вини, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок м'якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. При цьому прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, не врахувавши тяжкість вчинених злочинів. Зазначає, що засуджені лише під час апеляційного розгляду визнали вину у вчиненому та відшкодували завдану шкоду, а та обставина, що засуджені мають на утриманні малолітніх дітей, не є такою, що пом'якшує покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду, пояснення захисника про заперечення проти касаційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та правильність кваліфікації їх дій за ст.ст. 365 ч.2, 368 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону, а саме ст. 69 КК України, та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів і особам засуджених внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання.

Апеляційний суд, пом'якшуючи покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, врахував ступінь тяжкості вчинених кожним з них злочинів, дані про їх особи, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Так, суд апеляційної інстанції врахував те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчинених злочинах визнали повністю, щиро розкаялися, добровільно відшкодували потерпілій завдані збитки, незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1, їх молодий вік, позитивні характеристики за місцем проживання і за місцем роботи, знаходження на утриманні кожного з них малолітньої дитині, суму отриманого хабара та те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом встановлено не було.

Відповідно до ст. 69 ч.1 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, а прийняте рішення належним чином мотивував. При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав ряд обставин такими, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з врахуванням даних про особу кожного із винних дають підстави для призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціями частини 2 статті 365 КК України та частини 2 статті 368 КК України.

Доводи касаційної скарги про те, що обставина наявності на утриманні засуджених малолітніх дітей не є обставиною, що пом'якшує покарання, є необґрунтованою. Так, частина 2 статті 66 КК України визначає право суду при призначенні покарання визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій статті, при цьому будь-яких обмежень такого права не встановлюється.

Отже, покарання засудженим призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів, призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий апеляційний розгляд не знаходить.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області - без задоволення.