розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 квітня 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2012 року.

Постановою заступника начальника відділу СВ Бабушкінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юріної В.А. від 4 липня 2012 року порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, скоєного у великих розмірах, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статтею 190 КК України, за наявності приводу та достатніх даних, які б вказували на те, що в діях невстановлених слідством осіб є ознаки складу злочину за вказаною статтею.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року скасовано постанову заступника начальника відділу СВ Бабушкінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юріної В. від 4 липня 2012 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, скоєного у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статтею 190 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2012 року залишено без зміни постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року, якою скасовано постанову заступника начальника відділу СВ Бабушкінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юріної В.А. від 4 липня 2012 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, скоєного у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статтею 190 КК України.

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не направив їй копію постанови про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи, як особі, за заявою якої її порушено, перевірив ті питання, які вирішуються при розгляді кримінальної справи по суті, а також на неправомірність відкриття провадження за скаргою ОСОБА_3, оскільки кримінальна справа порушена за фактом, а не відносно останнього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали як за скаргою, так і на підставі яких було порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 236-8 КПК України 1960 року про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи суддя протягом доби від дня надходження скарги до суду виносить постанову, копія якої направляється: особі, яка подала скаргу, її захиснику або законному представнику; органу, який порушив кримінальну справу або у провадженні якої вона перебуває; прокурору; потерпілому або особі, за заявою якої було порушено кримінальну справу.

Розглядаючи скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Тобто, суд повинен перевірити: чи були наявними на час порушення справи приводи, передбачені частиною 1 статті 94 КПК України 1960 року; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (частина 2 статті 94 КПК України 1960 року); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (стаття 98 КПК України 1960 року). Водночас суддя не вправі розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті.

Проте, даних вимог кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не виконано, як про це і вказувалося у касаційній скарзі особою, за заявою, якої було порушено кримінальну справу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після винесення 19 вересня 2012 року постанови про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_3, її копія ОСОБА_4, за заявою якої було порушено кримінальну справу, не направлялася, та про судові засідання, призначені на 24 вересня 2012 року, 2 жовтня 2012 року, 17 жовтня 2012 року, взагалі не повідомлялася, тобто не змогла сама вирішувати питання про доцільність її участі в розгляді справи.

Крім того, зі змісту постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року слідує, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову заступника начальника відділу СВ Бабушкінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юріної В. від 4 липня 2012 року, суддя не вбачав складу злочину, передбаченого статтею 190 КК України.

Проте, суд першої інстанції, ставлячи під сумнів правомірність порушення кримінальної справи за фактом шахрайства у великих розмірах, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України, та мотивуючи висновки прийнятого рішення, вимог зазначеного кримінально-процесуального законодавства не виконав, оскільки замість перевірки наявності приводів і підстав та законності джерел отримання даних, вдався до оцінки доказів щодо їх достатності та достовірності для доведення факту вчинення злочину, а не факту виявлення події, у зв'язку з чим, дав висновки з тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

На вказані порушення районного суду не звернув уваги й апеляційний суд, переглядаючи матеріали за скаргою ОСОБА_3 та матеріали, на підставі яких порушена кримінальна справа, фактично продублювавши мотиви прийнятого судом першої інстанції рішення.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідно до вимог статті 398 КПК України 1960 року підлягають скасуванню через істотне порушення кримінально-процесуального закону, матеріали провадження за скаргою - направленню на новий судовий розгляд, а відтак касаційна скарга особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, підлягає задоволенню.

При новому судовому розгляді необхідно відповідно до вимог статті 236-8 КПК України 1960 року перевірити обґрунтованість наявності у заступника начальника відділу СВ Бабушкінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юріної В.А. достатніх приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи та прийняти законне рішення.

Що ж стосується доводів касаційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості за кримінально-процесуальним законом відкривати провадження за скаргою ОСОБА_3, оскільки кримінальна справа порушена не щодо конкретної особи, а за фактом, то вони є неспроможними з огляду на дані, які містяться в її заяві про злочин.

На підставі наведеного, керуючись статями 394 - 396 КПК України 1960 року та Розділом 11 пунктом 15 Перехідних положень Кримінального процесуального Кодексу України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу заявника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2012 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову заступника начальника відділу СВ Бабушкінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Юріної В.А. від 4 липня 2012 року, якою порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, скоєного у великих розмірах, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статтею 190 КК України, направити на новий судовий розгляд.