Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 04 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2012 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцать років.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він в ніч з 05 серпня 2011 на 06 серпня 2011 року, знаходячись на березі р. Мертвовід поблизу залізничного моста в районі вул. Залізничної в м. Вознесенську, розпивав спиртні напої з ОСОБА_3, з яким у нього виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство ОСОБА_3 ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, схопив ніж, який приніс з собою, та наніс цим ножем удари в різні частини тулубу ОСОБА_3, заподіявши останньому тілесних ушкоджень у вигляді шести проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини спереду та ззаду, проникаюче колото-різане поранення живота в області передньої черевної стінки з правого боку з пошкодженням легень та печінки, дев'ять непроникаючих колото-різаних поранень в область грудної клітини, передньої черевної стінки, лівого плеча та попереку. Крім того, продовжуючи побиття ОСОБА_3, засуджений наніс руками та ногами удари по тулубу, викручуючи при цьому ліве плече, спричинивши відкритий перелом лівої плечової кістки. Смерть ОСОБА_3 настала від гострої крововтрати, яка виникла внаслідок проникаючих поранень грудної клітини з правого та лівого боків, проникаючих поранень живота, які супроводжувалися пошкодженнями печінки та легенів.

У касаційних скаргах:

- захисник просить про скасування судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1, з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує однобічністю і неповнотою досудового слідства, яку не усунув суд, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону у зв'язку з порушенням права на захист;

- засуджений, посилаючись на ті ж підстави, що і його захисник, просить про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного із направленням справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

При розгляді апеляції захисника в інтересах засудженого апеляційним судом були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 КПК України 1960 року при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, захисником засудженого ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав порушення права на захист. Зміст апеляції захисника ідентичний касаційній скарзі засудженого.

Разом з тим, апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову в задоволенні апеляції, формально розглянув апеляцію, не мотивувавши свого рішення належним чином, не спростувавши всіх тверджень апеляції, у зв'язку з чим ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою.

Слід також відмітити, що в основу оскаржуваного вироку суду покладено також дані ОСОБА_1 показання на допиті 07 серпня 2011 року в якості свідка, хоча відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (v023p710-09) Конституційним Судом України відзначено, що кожній особі, зокрема свідку під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб. Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини у рішеннях - "Яременко проти України" від 12 червня 2008 року, "Луценко проти України" від 18 грудня 2008 року та "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року, по яких суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справах "Луценко проти України", "Шабельник проти України", Європейський суд визнав, що права захисту були обмежені через порушення гарантій самовикриття й зобов'язав державу провести новий судовий розгляд цієї справи.

З огляду на наведене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід ретельно перевірити всі доводи засудженого та його захисника щодо порушення права на захист, прийняте законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином, врахувавши зазначене в цій ухвалі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.