Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.

за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні 4 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Перевальського районного суду Луганської області від 15 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 3 серпня 2012 року щодо нього.

Вироком Перевальського районного суду Луганської області від 15 березня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого:

- 31.08.2007 року за ст. 296 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі, з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки;

- 25.01.2008 року за ст. 119 ч. 1 КК України, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України на 3 роки 3 місяці обмеження волі, до обмеження волі на строк 3 роки, за постановою від 22.05.2009 року звільненого 29.05.2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 21 день,

- за ч. 1 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 4847 грн. 92 коп. судових витрат, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 3 серпня 2012 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 липня 2010 року в період часу з 00 год. 55 хв. до 1 год. 11 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в районі будинку № 9 по вул. Пушкіна с. Ящикове Перевальського району Луганської області, схопив рукою за шию ОСОБА_2, тим самим застосувавши фізичне насильство, та, погрожуючи їй застосуванням більшого насильства у разі надання нею опору і не виконання його вимог, придушив волю потерпілої до опору, відвів її до нежилого приміщення будинку № 1 по вул. 17-го Партз'їзду у тому ж селищі, де, погрожуючи ОСОБА_2 фізичною розправою та застосовуючи фізичне насильство, задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом. Після цього, там же, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України, погрожуючи ОСОБА_2 фізичною розправою та застосовуючи фізичне насильство, зґвалтував потерпілу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що потягло його необґрунтоване засудження. Зазначає, що вирок ґрунтується на доказах, які не доводять його участі у вчиненні злочинів. Посилається на поверхневий розгляд справи апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни з таких підстав.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про не доведеність його участі у вчиненні інкримінованого злочину аналогічні доводам, які були викладені в його апеляції та апеляції його захисника ОСОБА_3, були визнані апеляційним судом безпідставними, оскільки суперечать матеріалам кримінальної справи.

Апеляційний суд обгрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів проти статевої недоторканості щодо потерпілої ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку, оскільки місцевий суд, дослідивши докази в судовому засіданні, проаналізувавши показання засудженого, який не визнав своєї вини, та інші докази, якими спростовуються доводи засудженого, дійшов висновку про доведеність його вини. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 про обставини, за яких засуджений вчинив злочини щодо неї, показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що потерпіла після події була заплакана та забруднена, мала подряпини, розповіла їй про згвалтування та описала засудженого, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу впізнання, під час якого потерпіла впевнено впізнала ОСОБА_1 як особу, який особу, яка вчинила злочин щодо неї; даними протоколу очної ставки між потерпілою та засудженим, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події злочину за участю потерпілої з долученими фототаблицею та схемою переміщення учасників під час події, сукупністю інших доказів.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, показання потерпілої ОСОБА_2 під час досудового та судового слідства є послідовними та логічними. Оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності, підстав вважати, що потерпіла обмовила його у суду не було, тому він обгрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційній скарзі засудженого щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 152 КК України.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст. 377 КПК України (1960 р.), проаналізував всі доводи апеляцій щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляцій засудженого та захисника і обґрунтовано залишив їх без задоволення, мотивувавши своє рішення належним чином.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, що ставили б під сумнів обґрунтованість та законність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Перевальського районного суду Луганської області від 15 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 3 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.