розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року.

Вироком Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2010 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,

за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину за таких обставин.

ОСОБА_1 5 лютого 2009 року в період часу з 20.00 до 22.00 години, діючи спільно і за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засуджених вироком Краасногвардійського районного суду АР Крим від 02.02.2010 р., та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, шляхом обману та зловживаючи довірою охоронця, проникли на обгороджену і охороняєму територію господарства "Іван", розташовану по вул. Тельмана,25 в смт. Красногвардійське, Красногвардійського району АР Крим, де заволоділи автомобілем марки "КРАЗ-250", реєстраційний номер НОМЕР_1, з встановленою на його базі кранової установкою "КТА-25", вартістю 375063 грн., які належать ОСОБА_4 Після чого викрадений автомобіль був транспортований в м. Горняк, Красноармійського району, Донецької області, де з нього була демонтована кранова установка "КТА-25". В результаті пошкодження вказаного автомобіля потерпілому ОСОБА_4 було завдано матеріальну шкоду в розмірі 16730 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 ставить питання про зміну судових рішень та пом’якшення призначеного йому покарання. Вказує, що суд, при призначенні покарання, не врахував його вік, незадовільний стан здоров’я, що він є інвалідом другої групи та має на утриманні матір похилого віку. Крім того, просить виключити з вироку, посилання суду на врахування при призначенні покарання того, що він свою вину не визнав, оскільки на даний час повністю визнає себе винним та щиро розкаюється у вчиненому злочині.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів, і засуджений у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи засудженого, про те, що призначене йому районним судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу засудженого, а саме, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні мати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, неповнолітню дитину та призначив покарання у межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

Посилання засудженого на необхідність врахування при призначенні покарання визнання ним вини у скоєні злочину та щире каяття є безпідставним, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як під час досудового слідства так і в суді, свою вину у вчиненому злочині не визнав.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою засудженого та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. Доводи ОСОБА_1, щодо неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання даних про те, що він є інвалідом 2 групи, апеляційним судом належним чином перевірені, та визнані такими, що не знайшли підтвердження.

За таких обставин підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає. Призначене йому покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року щодо нього – без зміни.