Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.

за участю прокурора Сенюк В.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні 4 квітня 2013 року м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2012 року щодо нього.

Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2012 року вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 7 жовтня 2011 року, приблизно о 21 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, під час годування малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, скориставшись безпорадним станом останнього, умисно, з метою позбавлення малолітнього життя, засунув йому у ротову порожнину на всю довжину соску, що знаходилась на пляшці для годування немовлят, блокувавши таким чином дихальні шляхи дитини, та певний проміжок часу утримував соску в такому положенні, не даючи доступу повітря, до настання асфіктичних ознак. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 малолітньому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у виді саден верхньої та нижньої губ, розриву уздечки слизової верхньої губи, які в сукупності із виявленими загальноасфіктичними ознаками несуть ознаки тяжких, як небезпечних для життя. Смерть малолітнього ОСОБА_3 настала від механічної асфіксії, яка розвинулась внаслідок закриття органів дихання стороннім предметом. Після умисного вбивства ОСОБА_3, з метою приховання вчиненого злочину, ОСОБА_1 загорнув тіло малолітнього у футболку та закопав на території присадибної ділянки домоволодіння.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону. Просить перекваліфікувати його дії з п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити відповідне покарання. Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що він не мав умислу на вбивство дитини і злочин вчинив через необережність. Крім того, посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону органом досудового слідства та судом. Вказує, що вирок ґрунтується на припущеннях, доказами у справі його вину не доведено, в основу вироку покладено докази, отримані із застосуванням незаконних методів ведення слідства, яким суд не дав належної оцінки. Вказує, що його показання на досудовому слідстві були перекручені слідчим, а показання свідків в судовому засіданні неправильно відображені у протоколі судового засідання. Зазначає, що поза увагою суду залишилися обставини, що пом'якшують його покарання. Вважає, що апеляційним судом поверхнево розглянуто справу, доводів його апеляції не спростовано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку захисника, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, міркування прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та вважала, що судові рішення необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що він не мав умислу на вбивство сина, а вчинив його випадково, аналогічні доводам його апеляції та апеляції його захисника, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 в умисному вбивстві малолітнього ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку, зокрема, протоколами допиту ОСОБА_1 у якості підозрюваного від 10 жовтня 2012 року та відеозаписом цієї слідчої дії, а також його допитам у якості обвинуваченого від 8 грудня 2011 року, з яких убачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту заподіяння синові тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть; заявою потерпілої ОСОБА_4 про зникнення малолітнього сина ОСОБА_3; даними протоколу огляду місця події та виявлення закопаного трупа ОСОБА_3 із ознаками насильницької смерті; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_1 розповів та показав на місці про обставини вчиненого ним злочину, та відеозаписом вказаної слідчої дії.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 148/1 від 05.11.2011 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден верхньої та нижньої губ, розриву уздечки слизової верхньої губи, які в сукупності з виявленими загальноасфіктичними ознаками несуть ознаки тяжких, як небезпечних для життя. Також на тілі ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та садна лобної ділянки, які як у живих осіб відносяться до категорії легких. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від локальної дії твердих тупих предметів, які мають обмежену контактуючу поверхню (у тому числі й кулаків рук людини, пластикової пляшки). Смерть малолітнього ОСОБА_3 настала від механічної асфіксії, яка розвинулася внаслідок закриття органів дихання стороннім предметом (не виключено пляшкою з соскою), про що свідчить наявність саден верхньої та нижньої губ, розриву уздечки слизової оболонки верхньої губи та загальноасфіктичні ознаки (рідкий стан крові в порожнинах серця та великих кровоносних судинах, крапкові крововиливи під плеврою легень та епікарду (плями Тардьє), набряк та емфізема легень, обільні розлитого характеру трупні плями багрово-фіолетового кольору). Враховуючи ступінь вираженості ранніх трупних явищ на тілі трупа ОСОБА_3, смерть потерпілого настала у межах 24-48 годин до розтину трупа, який проводився 09.10.2011 року.

Суд обгрунтовано критично поставився до посилань ОСОБА_1 про те, що смерть дитини настала від його необережних дій, оскільки вони спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 148/1 від 5 листопада .2011 року та поясненнями в судовому засіданні експерта про те, що причиною смерті малолітнього ОСОБА_3 є механічна асфіксія, яка настала внаслідок закриття органів дихання останнього стороннім твердим тупим предметом (не виключено, пляшкою з соскою); виникнення асфіктичних ознак при одномоментному блокуванні дихальних шляхів є неможливим, оскільки для цього необхідно протягом певного проміжку часу фіксувати та утримувати предмет, яким блокуються дихальні шляхи, асфіксія розвивається за 5-7 хвилин.

За таких обставин, враховуючи сукупність усіх доказів по справі та, беручи до уваги поведінку засудженого безпосередньо після вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_1 після вбивства дитини з метою приховання злочину закопав труп, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про доведеність умислу у засудженого на умисне вбивство ОСОБА_3.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві малолітньої дитини. Дії засудженого правильно кваліфіковані за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України і підстав для їх перекваліфікації на ст. 119 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі ОСОБА_1, немає.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційній скарзі щодо неповноти судового слідства є безпідставними. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями засудженого та його захисника, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував доводи апеляцій щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляції і обґрунтовано залишив її без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування постановлених у даній справі судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.