Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Мороза М. А.,суддів Крижановського В. Я. і Дембовського С. Г.,за участю прокурора захисника Волошиної Т. Г., ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на судові рішення щодо засудженого.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 4 липня 2012 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 2 квітня 2011 року близько 21 години 30 хвилин, керуючи автомобілем "VOLVO-244", рухаючись по вулиці Тітова у м. Дніпропетровську, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисники зазначають про неповноту та однобічність досудового слідства. Посилаються на те, що всупереч вимог закону справа була порушена не щодо конкретної особи, а за фактом. На досудовому слідстві було порушено право ОСОБА_7 на захист, оскільки його допитували в якості свідка, а тому він не мав можливості мати захисника. Органи досудового слідства порушили вимоги ст. 120 КПК України. Також захисники вказують на незаконність засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, стверджуючи про те, що не він є винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки потерпілий сам порушив правила дорожнього руху. Не погоджуються з висновком автотехнічної експертизи. Вважають, що суд неповно та однобічно дослідив фактичні обставини справи та призначив засудженому надмірно суворе покарання. Посилаються на порушення апеляційним судом права ОСОБА_7 на захист, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення захисника ОСОБА_9 Крім того, стверджують, що апеляційний суд, розглядаючи справу, не перевірив викладені у апеляційних скаргах доводи і не навів в ухвалі переконливих мотивів, через які визнав апеляцію захисників необґрунтованою, а тому вважають, що ухвала суду 2-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Порушують питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 із направленням кримінальної справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтриманні касаційних скарг, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг захисників та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що захисники в інтересах засудженого, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, подали апеляцію, в якій посилалися на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповноту досудового слідства та судового розгляду справи та на порушення права ОСОБА_7 на захист.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Під час розгляду справи за апеляцією захисників ці вимоги закону Апеляційний суд Дніпропетровської області не виконав.

Апеляційний суд, у супереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, в ухвалі не виклав усі доводи апеляційних скарг, не зазначив їх суті та, залишаючи без задоволення апеляційні скарги захисників, не навів відповідних мотивів такого рішення, лише навів показання засудженого ОСОБА_7, потерпілого та свідків, а також послався на ті ж докази, що і суд першої інстанції, достовірність яких оскаржувалась в апеляції, при цьому зазначивши, що суд обґрунтовано засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляцію захисників необхідно розглянути відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.