Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Мороза М. А.,суддів Крижановського В. Я. і Дембовського С. Г.,за участю прокурора Сенюк В. О. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 вересня 2012 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 22.09.2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України на 3 роки і 6 місяців розбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він у травні та повторно 27 червня 2012 року на території домоволодіння будинку АДРЕСА_1 незаконно придбав шляхом зривання рослини коноплі, переніс у вказане домоволодіння, де виготовив із них особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який зберігав без мети збуту.

29 червня 2012 року під час огляду та обшуку працівниками міліції у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 1403 г, що є великим розміром, який він зберігав для власного вживання, тобто без мети збуту.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає відсутніми підстави для застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів вчинення злочину. Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання, в тому числі призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , що передбачає відповідальність за злочин, а також і звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком не були дотримані судом, оскільки, призначаючи ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не мотивував належним чином свого рішення.

Крім того, суд, звільняючи засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, не врахував, що вчинений злочин, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є середньої тяжкості.

Також суд залишив поза увагою вилучену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу, що є великим розміром, а також дані про особу засудженого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, й за вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що засуджений не працює, суспільно-корисною справою не займається, що ставить під сумнім перебування на його утриманні неповнолітніх дітей та дружини.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України та належним чином не мотивовано.

За таких обставин, призначене покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України не можна вважати достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, а тому вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому необхідно призначити відповідно до вимог ст. 65 КК України та належним чином його мотивувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 вересня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.