розглянула в судовому засіданні 02 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зімни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 11 листопада 2011 року в с. Завадинці Городоцького району Хмельницької області біля Завадинецької загальноосвітньої школи, побачивши вчительку ОСОБА_3, підійшла до останньої та з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в присутності учнів даної школи та громадянки ОСОБА_4, висловлюючись нецензурною лайкою, безпричинно, умисно пошкодила одяг та інші речі потерпілої й заподіяла їй легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить змінити постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення вимог матеріального та процесуального права, перекваліфікувавши її діяння на ч. 1 ст. 125 КК України, та закрити провадження по справі за примиренням засудженої з потерпілою. Свої вимоги захисник мотивує тим, що місцевий суд не взяв до уваги показання ОСОБА_2, не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_4, постановив вирок на суперечливих доказах. На думку захисника, дії ОСОБА_2 мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, а оскільки остання виконала вимоги потерпілої - вибачилась та відшкодувала моральну шкоду, що є фактичним примиренням, то провадження по справі підлягає закриттю. Крім того, захисник посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

У своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Проте фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 296 КК України ґрунтуються на зібраних у справі та належно оцінених судом доказах, і є обґрунтованими.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, неповнолітніх свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також даними, що містяться в висновку судово-медичної експертизи, та іншими матеріалами справи.

Також суд детально проаналізував показання засудженої ОСОБА_2, дані нею як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, про обставини конфлікту з потерпілою.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_2 місцевий суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого нею злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про її особу.

Призначене засудженій покарання у виді обмеження волі, зі звільненням її від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Розглядаючи справу за апеляцією захисника в інтересах засудженої ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні тим, що викладені в його касаційній скарзі, в тому числі щодо перекваліфікації діянь його підзахисної на ч. 1 ст. 125 КК України та закриття провадження по справі на підставі п. 6 ч.1 ст. 6 КПК України (1960 року), й визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, з яким погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, на які вказує захисник у своїй касаційній скарзі, та які б тягнули за собою скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2012 ркоу та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.