розглянула в судовому засіданні 02 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.

На підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року звільнено від призначеного судом покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи на посаді головного державного санітарного лікаря Дергачівського району Харківської області, 07 квітня 2010 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті по пров. Корсіковського, 19 в м. Дергачі Харківської області, використовуючи своє службове становище, отримав від ОСОБА_2 хабар у сумі 200 доларів США за видачу їй висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 70 від 07 квітня 2010 року про відповідність приміщення під склад "Секонд-хенд", що в м. Дергачі по вул. Леонова, 1, вимогам діючого санітарного законодавства України, після чого був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування щодо ОСОБА_1 судових рішень через істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вимагання, та перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України, не врахувавши показання ОСОБА_2, у зв'язку з чим безпідставно звільнив засудженого від призначеного покарання за амністією. Крім того, прокурор посилається на невідповідність вироку суду вимогам ст. 334 КПК України (1960 року).

На касаційну скаргу засудженим ОСОБА_1 подано письмове заперечення, в якому він просить скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та в письмовому запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює ці докази на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Стаття 334 КПК України (1960 року) вимагає від суду, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиви злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи місцевим судом не виконані.

Так, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в отриманні хабара шляхом вимагання, його дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України.

Суд першої інстанції, за результатом розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1, перекваліфікував його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України, пославшись на те, що матеріалами справи не підтверджено обставини вимагання останнім у ОСОБА_2 хабара, та зазначивши, що органом досудового слідства не дано оцінки доказу - флеш-носію, на якому був зафіксований факт передачі грошових коштів.

Проте такий висновок суд першої інстанції у вироку належним чином не обгрунтував, доказам обвинувачення, зібраним на підтвердження кваліфікуючої ознаки - вимагання хабара, належної оцінки не дав і не зазначив мотивів, з яких він їх відкинув.

З цих підстав висновки суду першої інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України колегія суддів вважає непереконливими через необґрунтованість та недостатню вмотивованість вироку.

Судом першої інстанції наявні докази у справі належним чином не перевірені, обвинувачення в достатній мірі не спростоване, чим порушені вимоги ст. 22 КПК України (1960 року).

За таких обставин, вирок місцевого суду не можна вважати законним й обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки апеляційна інстанція під час перегляду справи на зазначені порушення вимог закону уваги не звернула, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути виявлені порушення закону, дати належну правову оцінку всім доказам у справі та постановити законне та обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законів. У разі доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину покарання йому необхідно призначити у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.