розглянула в судовому засіданні 02 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 5 551 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля буд. № 78 по вул. Горбатова в м. Артемівську Донецької області, після сварки, що виникла на грунті неприязних стосунків, вчинив умисне убивство своєї співмешканки ОСОБА_3

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, а справу - направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що визнавальні показання на досудовому слідстві він давав без захисника, під фізичним тиском з боку працівників міліції. Крім того, засуджений у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не доведено його участі у вбивстві ОСОБА_3, не дано оцінки його показанням, даним ним як під час досудового, так і судового слідства, не перевірено причетність до даного злочину інших осіб, та зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

У своїй касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства.

Проте фактичні обставини справи, однобічність та неповнота досудового та судового слідства, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин подій, висновках судових медичної, імунологічної, цитологічної, психіатричної експертиз.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання засудженого у касаційній скарзі про недоведеність його участі у вбивстві потерпілої є безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу.

Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій прокурора щодо невідповідності вироку суду вимогам ст. 334 КПК України (1960 року), засудженого та захисника ОСОБА_13, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, в тому числі щодо порушення під час досудового слідства ст. 45 КПК України (1960 року) та застосування фізичного тиску з боку працівників міліції, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, на які вказує засуджений у своїй касаційній скарзі, та які б тягнули за собою скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_14 залишити без задоволення, а вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2012 року щодо нього - без зміни.