розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2012 року.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2010 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі:

-за ч. 5 ст. 191 КК України - на строк сім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

-за ч. 2 ст. 366 КК України - на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

- за ч. 5 ст. 191 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 366 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

-за ч. 1 ст. 209 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

-за ч. 4 ст. 190 КК України - строком на шість років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

-за ч. 5 ст. 191 КК України - строком на вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

-за ч. 2 ст. 366 КК України - строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2012 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено:

Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України.

Призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3(три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 (три) роки.

Залишено призначене судом ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно - розпорядчих функцій строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України.

Призначено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

Залишено ОСОБА_2 призначене судом покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 (три) роки.

В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Цей же вирок в частині засудження за ч. l ст. 209 КК України щодо ОСОБА_3 скасовано, а справу провадженням закрито за недоведеністю вчинення ним даного злочину.

Залишено призначене судом ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, що є його власністю.

В решті вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду директора державного підприємства "Ковельський державний завод кормових додатків "Ветсанзавод" (далі - ДП "Ковельський ветсанзавод"), тобто будучи службовою особою і головним розпорядником бюджетних коштів, які виділялися цьому підприємству відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2004 року № 1059 "Про затвердження Державної програми реконструкції та модернізації державних спеціалізованих ветеринарно-санітарних заводів на 2005-2010 роки" (1059-2004-п) згідно із планом використання бюджетних коштів на 2007 рік за кодом програмної класифікації видатків (КПКВ) 2801340 "Запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин", у тому числі за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2410 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)", протягом квітня - серпня 2007 року умисно вчинив розтрату зазначених коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 249 909,60 грн.

Крім того, ОСОБА_1 20 липня 2007 року підписав і завірив печаткою ДП "Ковельський ветсанзавод" акт прийому виконаних підрядних робіт за липень 2007 року (форма № КБ-2), довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2007 року (форма № КБ-3), до яких було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що замовник - ДП "Ковельський ветсанзавод" прийняв, а генпідрядником - ПП "Конструктив НТ" здав роботу реконструкції бокової стінки виробничого корпусу (встановлення ангару), за якими вартість виконаних робіт становила 249 909,60 грн., хоча фактично будь-які роботи, вказані в акті приймання виконаних підрядних робіт та у довідці про вартість підрядних робіт, виконані не були, що спричинило тяжкі наслідки для державних інтересів.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду директора Калинівського державного заводу Вінницької області по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" (далі ДП "Калинівський ветсанзавод") та будучи службовою особою, головним розпорядником бюджетних коштів, які виділялись ДП "Калинівський ветсанзавод" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2004 року № 1059 "Про затвердження Державної програми реконструкції та модернізації державних спеціалізованих ветеринарно-санітарних заводів на 2005-2010 роки" (1059-2004-п) згідно із планом використання бюджетних коштів на 2006, 2007 роки за кодом програмної класифікації видатків (КПКВ) 2801340 "Запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин", у тому числі за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2410 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)", за попередньою змовою з ОСОБА_3 упродовж 2006-2007 років умисно вчинив розтрату зазначених коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 1 265 846 грн.

Він же, повторно в червні 2007 року, вчинив розтрату зазначених коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 265 320 грн.

Крім того, ОСОБА_2 протягом 2006-2007 років підписав і завірив печаткою ДП "Калинівський ветсанзавод" акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), до яких було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що замовником ДП "Калинівський ветсанзавод" прийнято, а генпідрядником ПФ "Прополіс" здано роботи по монтажу електрогенератора у виробничому приміщенні заводу та у довідці про вартість виконаних підрядних робіт, які виконані не були, що спричинило тяжкі наслідки для державних інтересів.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він протягом 2006-2007 років шляхом зловживання довірою директора ДП "Калинівський ветсанзавод" ОСОБА_2 та директора ДП "Ковельський ветсанзавод" ОСОБА_1 незаконно заволодів бюджетними коштами на загальну суму 1454891,21 грн., які виділялися для реконструкції та модернізації зазначених підприємств.

Частину привласнених коштів у розмірі 337 099 грн. ОСОБА_3 легалізував шляхом внесення готівкою коштів на поповнення статутного фонду приватного підприємства "Енергоресурси", засновником якого був він.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вказує про безпідставність перекваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України. Зазначає, що суд необґрунтовано прийшов до висновку щодо недоведеності вини ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора у підтримку касаційної скарги, думку засудженого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366 КК України та засудженого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується посилань прокурора про неправильну перекваліфікацію апеляційним судом дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 5 ст. 191 на ч. 2 ст. 364 КК України, то вони є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, зазначивши підстави, через які він визнав неправильним вирок районного суду в частині кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 КК України, дійшов правильного висновку про необхідність перекваліфікації скоєного останніми на ч. 2 ст. 364 КК України.

Зокрема, апеляційний суд прийшов до висновку, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали умислу на розтрату ввірених ним державних коштів, оскільки їм на момент укладення договорів та перерахування грошових коштів не було відомо, що ОСОБА_3 не мав наміру виконувати взятих на себе зобов'язань, та довіряючи останньому, вони діяли під впливом обману, не маючи користі від своїх дій. Вказаний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи. При цьому суд надав відповідний аналіз доказів з точи зору їх допустимості, достатності та достовірності і, навів докладні мотиви щодо прийняття такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Крім того, апеляційний суд всебічно та повно дослідив докази у справі, з наведенням в ухвалі переконливих мотивів, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченому ч. 1 ст. 209 КК України, тому доводи прокурора про безпідставність рішення суду в цій частині також не заслуговують на увагу.

Таким чином суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України. Підстав для кваліфікації їх дій за іншими статтями кримінального закону, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, не має.

Призначаючи покарання засудженим, суд у відповідності до ст. 65 КК України врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засуджених, конкретні обставин справи, а тому воно є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження новий злочинів.