Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В., суддів:за участю прокурора Сахна Р.І., Крещенка А.М., Вергізової Л.А.,
розглянула в судовому засіданні 2 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпрпеетровської області від 1 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року.
Зазначеним вироком,
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 255 000 грн з позбавленням права обіймати посади на підприємствах всіх форм власності, пов'язані з керівництвом господарською діяльністю підприємства строком на 2 роки без конфіскації належного йому майна.
- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах всіх форм власності, пов'язаних з керівництвом господарською діяльністю строком на 2 роки та зі штрафом 5000 грн.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у розмірі 255000 грн, 3 років позбавлення волі, з позбавленнями права обіймати посади на підприємствах всіх форм власності, пов'язаних з керівництвом господарською діяльністю підприємства строком на 2 роки зі штрафом на суму 5000 грн без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 КК України (2341-14) .
На підставі ч. 2 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу на суму 255000 грн постановлено виконувати самостійно.
За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, будучи директором приватного підприємства "ВВ Грейн", тобто службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, у період з 2007 по 2008 роки, шляхом умисного заниження об'єктів оподаткування та віднесення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними і іншими первинними документами, умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 760474,61 грн. та податку на додану вартість у розмірі 608379,69 грн, що призвело до фактичного не надходження до бюджету грошових коштів на загальну суму 1368854,43 грн., тобто в особливо великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_5 при складанні податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з вересня 2007 по січень 2008 років, вніс в них завідомо неправдиві відомості, внаслідок чого ПП "ВВ Грейн" не сплатило до бюджету податок на прибуток у розмірі 760474,61 грн та податок на додаткову вартість у розмірі 608379,69 грн, а всього на суму 1368854,3 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року вирок місцевого суду змінено, дії ОСОБА_5 перекваліфіковані з ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 366 КК України та провадження у справі в цій частині закрито у зв'язку з закінченням строку давності. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 255000 грн з позбавленням права займати посади на підприємствах всіх форм власності, пов'язаних з керівництвом господарською діяльністю підприємства строком на 2 роки без конфіскації належного йому майна.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення змінити в частині призначення покарання у виді штрафу в розмірі 255 000 грн та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки відповідно до положень ст. 53 КК України, в редакції, що діяла в період вчинення злочину (2006 - 2008 роки), передбачала максимальний штраф у розмірі 17000 грн. На його думку, саме такий розмір штрафу повинен бути призначений йому за ч. 3 ст. 212 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, а також кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи скарги засудженого про неправильне застосування судом кримінального закону в частині призначення за ч. 3 ст. 212 КК України розміру штрафу, колегія суддів вважає безпідставними. Всі вони аналогічні доводам, що викладені в апеляційній скарзі і були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що посилання засудженого на ч. 3 ст. 5, ст. 53 КК України (в старій редакції) є безпідставними.
Так у період вчинення засудженим злочину (вересень 2007 - лютий 2008 років) санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачала покарання у виді позбавлення волі.
Зі змісту ч. 1 ст. 5 КК України слідує, що закон, який пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну силу у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Оскільки, покарання у виді штрафу є більш м'яким ніж позбавлення волі, то в даному випадку воно підлягає застосуванню у розмірах, передбачених Законом від 15 листопада 2011 року.
Що стосується розміру призначеного покарання за ч. 3 ст. 212 КК України, то суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 69 КК України урахував, як тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, так і дані про особу засудженого. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
С у д д і: О.В.Єлфімов Р.І. Сахно А.М. Крещенко