розглянула в судовому засіданні 2 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2012 року.

Зазначеним вироком, засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки.

Згідно вироку суду, 27 жовтня 2010 року, близько 00 годин 15 хвилин, заступник командира роти № 3 БПС ЗДУ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенант міліції ОСОБА_1 та інспектор роти сержант міліції ОСОБА_3, виконуючи свої службові обов'язки, біля ринку "Ювілейний" по пр. Ювілейний в м. Запоріжжя вчинили по відношенню до ОСОБА_4 дії, що виходять за межі наданих їм прав та службових повноважень, які супроводжувались застосуванням насилля, а також принижували честь і гідність потерпілого, а саме нанесли останньому удари в область голови і ніг, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після чого на службовому автомобілі відвезли ОСОБА_4 на перехрестя вул. Тюленіна і вул. Перемоги в м. Запоріжжя, де його залишили.

Крім того, ОСОБА_1 відкрито заволодів коштами ОСОБА_4 в сумі 4000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2012 року вирок місцевого суду змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги прокурора, останній не погоджується з ухвалою апеляційного суду в частині застосування до засудженого ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, та ставить питання про скасування судового рішення в цій частині. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, а виправлення ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства.

Як слідує із змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_5 він фактично вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості та просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, пояснення засудженого ОСОБА_1 у підтримку касаційної скарги свого захисника та який заперечував проти касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку та досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засуджених ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 365 КК України та засудженого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 365 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора на м'якість призначеного апеляційним судом покарання та необґрунтованість застосування щодо ОСОБА_3 ст. 75 КК України є непереконливим.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд дотримався вказаних вимог закону та належним чином мотивував своє рішення про застосування щодо ОСОБА_3 ст. 75 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, його роль у вчинені злочину та дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанцій за м'якістю призначеного ОСОБА_3 покарання не вбачається.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_5 про суворість призначеного покарання ОСОБА_1, то вони є безпідставними.

Так, на думку колегії суддів, покарання призначено ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, всі обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання, у тому числі і ті, на які посилається захисник у скарзі. Будь-яких даних, які давали б підстави для пом'якшення покарання ОСОБА_1 та застосування до нього ст. 75 КК України, не встановлено.

Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скаргу прокурора та захисника ОСОБА_5- без задоволення.